Ukrainian English Polish Russian

Богоявленський монастир

18 травня 1633 р. на клопотання шляхтичів Лавріна Древинського й Данила Єло-Малинського король Речі Посполитої Владислав IV видав привілей, за яким дозволив заснувати в Кременці новий православний монастир, організувати при ньому братство та відкрити школу, друкарню й шпиталь. Через чотири роки, 13 вересня 1636 р., цей осередок релігійного, культурного й громадського життя, який збудували в центрі міста на краю ринку й освятили на честь Богоявлення Господнього, благословив Петро Могила.
У першій чверті XVIII ст., коли православних храмів на Волині вже не залишилося, Богоявленський монастир визнав унію з Римом і ввійшов у чин св. Василія Великого. 1807 р. за указом Олександра I василіани віддали територію і будівлі свого монастиря Волинській гімназії, що виникла за два роки до того в розташованих по сусідству з ними корпусах єзуїтського монастиря. Церкву розібрали, а чернечий корпус навчальний заклад використав для своїх потреб. Замість насидженого гнізда василіани отримали від імператора споруди монастиря ордену реформатів (цей осередок католицької церкви з’явився в Кременці десь у 40-х рр. XVIII ст.). Комплекс збудований на кошти княгині Терези з Лещинських Вишневецької за проектом архітектора Антоніо Кастеллі. За царським указом ченці-реформати змушені були переселитися в монастир того самого ордену в селі Великі Дедеркали. На новому місці Богоявленський монастир чину св. Василія Великого затримався всього лиш на три десятиліття. 1839 р. у зв’язку з ліквідацією на переважній більшості території Російської імперії уніатської церкви він припинив існування.
1865 р. в спорудах реформатського монастиря відродився осередок чернечого життя. Це був новий православний чоловічий Богоявленський монастир. 1873 р. сюди перебрався на постійне проживання вікарій Волинської єпархії, що титулувався спочатку Острозьким, а з 1902 р. – Кременецьким єпископом. На початку ХХ ст. в монастирі з’явилася велика триярусна дзвіниця, яку збудували за проектом єпископа Никона (Безсонова), що мав світську освіту межового інженера.
У 1941-1943 рр. в обителі була резиденція глави т. зв. Автономної Православної церкви на Україні митрополита Олексія (Громадського). 1953 р. з чоловічого Кременецький Богоявленський монастир реорганізували в жіночий, а через шість років він був закритий. Знову черниці з’явилися тут аж 1990 р. Наполегливою працею вони поступово відродили свою обитель.
Комплекс будівель Богоявленського монастиря споруджений у стилі класицизму. Монастир оточений високою мурованою огорожею. Усередину можна потрапити через Святі ворота або через арку дзвіниці. На першому ярусі дзвіниці знаходиться невеличка церква преподобного Іова Почаївського, що відкривається лише один раз на рік. Центральною спорудою є велика Богоявленська церква. Збудована в стилі пізнього бароко, з видовженим в плані пресбітерієм і нартексом, три членування якого виходять до нави напівциркульними арками. Нава перекрита півциркульним склепінням з розпалубками, вівтарна частина – хрестовими склепіннями. Підпружні арки склепіння опираються на пристінні пілони, декоровані спареними пілястрами тосканського ордену. Такими ж пілястрами оформлені фасади споруди. До південного фасаду храму прилягає чернечий корпус. Двоповерховий, прямокутний в плані, з внутрішнім двориком. Третім із монастирських храмів є Миколаївська церква, яка знаходиться на першому поверсі монастирського корпусу. До комплексу також входить церква Всіх Святих, яка знаходиться на монастирському цвинтарі, а також церква Іоанна Предтечі (в корпусі монастирських келій).

Богоявленський монастир

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького