Полкова церква

У 60-х рр. ХІХ ст. в Кременці з'явився 42-й піхотний Якутський полк російської армії. Спочатку він стояв у місті та навколишніх селах по квартирах, а згодом на малопридатній для обробітку землі, придбаній у мешканців приміського села Підлісці, солдати полку збудували собі військове містечко. У 1902-1905 рр. на краю містечка вимурували велику церкву. Новий храм освятили в ім`я Інокентія Іркутського, що вважався небесним покровителем полку.

Полкове містечко за роки Першої світової війни й революції було знищене, а храм уцілів. У 1919р. його освятили ще раз – в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці.

Полкова церква збудована в так званому «цегляному стилі», який на початку ХХ ст. деякий час був популярний в архітектурі. В оздобленні споруди головна роль відводилась художнім і технічним якостям цегли, тому її фасад не штукатурили. Формами церква нагадує російські храми ХVІІ ст., наслідування яких на схилі імперії Романових вважалось прикметною ознакою «національного стилю». Вважається, що даний стиль демонстрував необмежені можливості цегли при створенні найскладніших декоративних форм. Це особливий стиль, який прийшов на Волинь в часи Російської імперії і відображав культуру далекого для нас сходу, характеризується високою пластичністю декорування, розмаїтими фігурними елементами, які прикрашають фасади будівель.