Церква святих Петра і Павла

Церква святих апостолів Петра і Павла була побудована з дерева у 1911 році. Першим священиком, який здійснював богослужіння у храмі був о.Федір з Кременецького Богоявленського монастиря, оскільки церква була приписаною до обителі. В 1919 році було призначено іншого священика отця Василя (Покровського).

У бічних від притвору церкви кімнатах діяла була церковно-приходська школа, що функціонувала від 1919 року. Вона передбачала навчання за програмою трьох класів. Основним предметом було богослов'я, дітей навчали читати, писати, рахувати та вивчали основи деяких інших предметів. В школі вчилися діти з навколишніх вулиць і сіл. Навчання проводилося в дві зміни. В 1930 році школу ліквідували.

Після смерті отця Василя Покровського був призначений новий священик Федір (Ціховський). Старостою церкви був призначений Антон Сільвеструк. Але вже в 1959 році після смерті А. Сільвеструка старостою став Филимон Єгерський.

У роки Другої світової війни біля церкви відкрили кладовище. Там поховані отець Покровський, померлі прихожани. Але кладовище швидко збільшувалось і тому на прикінці 50-х років влада заборонила там хоронити померлих. В 60-х роках почалась антицерковна політика радянської влади: церкви закривали, розграбовували. Так сталося і з церквою святого апостола Петра і Павла. Восени 1961 року церкву було закрито владою. Приміщення церкви перероблено на школу водіїв автотранспорту. Але вже в 1972-1973 роках школу було переведено в Кременецьке училище механізації. Церковне приміщення почали використовувати як склад матеріалів. Внаслідок недбалого ставлення до споруди приміщення почало псуватись: покрівля прогнила, церква почала розвалюватись. В такому стані церква перебувала з 1980 по 1990 рік.

З початком незалежності України у 1990 році почалась відбудова церкви святих апостолів Петра і Павла. Спочатку в 1990 році із заявою громади місцеві жителі звернулись за дозволом влади на відбудову церкви. В тому ж році було одержано дозвіл від Тернопільського обласного виконавчого комітету на відновлення церкви. Населення збирало пожертви на відбудову і силами громади храм було відкрито та освячено. Перша служба Божа відбулася у 1991 році, тоді ж церква була освячена митрополитом Тернопільським і Кременецьким Сергієм. Приміщення церкви реставрувалось довгий час, тривали роботи по розпису церкви, які виконував місцевий майстер Аркадій Стадницький, іконостас виготовив Андрій Сільвеструк.

Першим священиком нової церкви був отець Володимир (Чабан), а старостою – Петро Шушкевич. Отець Володимир своїми стараннями відкрив в 1992 році недільну школу Закону Божого при церкві. Навчання проводив сам священик. Заняття відбувались після обіду і передбачало вивчення молитов, церковного Богослужіння і старослов'янської мови. В 1994 році, після від'їзду отця Володимира, школа припинила своє існування. Священиком був призначений отець Мілетій (Підгурецький), старостою – Степан Ієрусалимець. У 1997 році був призначений новий священик Іоанн (Сухацький), а старостою – Кондратюк Михайло.

Храм сьогодні використовується громадою для богослужінь. Оздоблення храму завершено. Зовні храм штукатурений та пофарбований, головну наву вінчає один великий шоломоподібний купол, додатково над нар тексом розміщений купол-дзвінниця.