Ukrainian English Polish Russian

Єзуїтський колегіум

Эзуїтський колегіумУ центрі міста знаходиться пам`ятка архітектури пізнього бароко – Єзуїтський колегіум, споруда середини 18 ст. У 1731-1753 рр. на кошти братів Вишнівецьких та деяких інших осіб із місцевої знаті архітектор Павел Гіжицький побудував великий монастирський комплекс. Ця споруда складалася з костьолу св. Духа, св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки та двох прилеглих до нього навчальних корпусів.

1773 році Папа Римський Климент XIV розпустив орден єзуїтів і монастир припинив існування, всі маєтки і навчальні корпуси, що залишилися після нього, перейшли у відання так званої Комісії народної освіти, і згодом вона відкрила у Кременці першу на Волині світську середню школу.

1805 р., коли Кременець перебував вже у складі Російської імперії, зусиллями вчених і громадських діячів Тадеуша Чацького і Гуго Колонтая в колишніх єзуїтських спорудах з`явилася славна Волинська гімназія. Архітектурний комплекс перебудовано і адаптовано згідно проекту Якуба Кубіцького під потреби навчального закладу.

Єзуїтський колегіум

1819 р. гімназія указом російського імператора Олександра І була реорганізована у ліцей – освітній заклад вищого типу з терміном навчання десять років. Дана зміна статусу навчального закладу надала право признавати нижчі наукові статуси своїм випускникам, а саме дійсного студента і кандидата наук. Складовими гімназії та ліцею були дві професійні школи – механіків та землемірів.

Перлиною начального закладу стала бібліотека, яка нараховувала 24379 праць у 34 378 томах. Основу цієї бібліотеки становила бібліотека останнього польського короля Станіслава Августа, придбана Тадеушом Чацьким. Вагома була і матеріальна база закладу, зокрема гарна астрономічна обсерваторія, метеорологічна станція, численні навчальні кабінети.

Гімназія та ліцей на чверть століття забезпечили Кременцю славу найбільшого на Правобережній Україні осередку світської освіти. З легкої руки міністра освіти Російської імперії графа Петра Завадовського місто отримало образну назву «Волинські Афіни».

У 1833 р. цей навчальний заклад було закрито за указом царя Миколи І.

В 1836 р. в корпусах ліцею розмістилася Волинська духовна семінарія, яка перебувала тут аж до 1902 р. Наступним господарем споруд стало Волинське єпархіальне жіноче училище (1902-1921). Під час перебування Кременця в складі Польщі історичні споруди займав комплексний навчальний заклад, який мав назву Кременецький ліцей (1921-1939). У квітні 1940 року в спорудах ліцею відкрився вчительський інститут, у 1950 році реорганізований у педагогічний. Коли в 1969 році інститут перевели у Тернопіль, у корпусах, що залишилися після нього, відкрили педагогічне училище, реорганізоване згодом у коледж. У 2003 році на базі коледжу відкрився гуманітарно-педагогічний інститут.

kolegium2

На початку ХІХ століття, після відкриття в стінах колегіуму Волинської гімназії, варшавський архітектор Кубіцький частково перебудував північний навчальний корпус у стилі класицизму. У 1830-х роках після переходу споруд у розпорядження православної церкви, дах, покритий раніше гонтою, перекрили бляхою. На початку ХХ століття північний корпус продовжили добудовою. У 1936 році колонний зал перегородили стіною на дві частини.

Ансамбль колегіуму складається з костьолу, двох прилеглих до нього навчальних корпусів та старовинного парку, обведеного мурованою стіною.
Об`єкт взято під охорону на основі постанови Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 р. № 970. Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України), затверджений 2 червня 1999 р.; охоронний номер 667/0. Знаходиться на балансі Кременецько-Почаївського ДІАЗу; використовується для навчально-виховних закладів,  службових приміщень.

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького