Заснування Товариства «Просвіта» стало одним з найяскравіших проявів українського національного відродження на Волині. У міжвоєнний період ХХ століття Західна Волинь стала симбіозом місцевих культурних традицій та модерністичних віянь польської еліти. Проте така полікультурна ситуація не перешкоджала розвитку Кременеччини, позиціонуючи її як один із найвпливовіших осередків волинської культури. Станом на 1930 рік кількість осередків та філій на Кременеччині сягнула 76, кількість членів – 2129.

Статистичне дослідження динаміки туристичних потоків на Замковій горі за 2014-2018 рр.
Найцікавішим туристичним об’єктом Кременця,його візитівкою,є Замкова гора, дерев’яна фортеця якої змогла витримати облогу грізного хана Батия в 1240р., і яку через декілька років на вимогу монгольського хана Бурундая розібрали. Новий кам’яний замок почав споруджувати в 60-х роках ХІV ст. польський король Казимир III. Він простояв до осені 1648 року, коли його знищило багатотисячне військо Б. Хмельницького під час національно-визвольної війни українського народу проти Польщі. Замок утратив оборонні функції і вже не відбудовувався. Місцеві жителі Замкову гору називають Боною – іменем польської королеви, яка володіла містом протягом двадцяти років (1536-1556). Численні легенди про королеву Бону і сьогодні витають над руїнами старовинного замку. Завдяки своїй величі і красі легендарна Замкова гора із залишками колись неприступних фортечних мурів і сьогодні справляє на туристів незабутнє враження.
Моніторинг туристичних потоків на Замковій горі працівники заповідника здійснюють щорічно, згідно анкети, яка передбачає збір інформації щодо контингенту туристів, транспорту, яким вони прибули на об’єкт, тощо.
Мовою цифр це виглядає наступним чином:

Тож моніторинг засвідчив, що чітких ознак набирали наступні тенденції:
По-перше, кількість туристів, що побували на Замковій горі, збільшилась, а отже, інтерес до нашого міста залишався стабільним для пересічного українського туриста, який цікавиться історичним минулим своєї Батьківщини.
По-друге, протягом 2014-2016 рр. спостерігаємо значний спад кількості іноземних туристів, що відвідали наш заповідник. Це пов’язано з тим, що в 2014 році розпочалися бойові дії на території нашої держави, що погіршило геополітичний стан і спричинило навіть збільшення кількості громадян України, які виїхали за кордон. Проте з 2017 року спостерігається тенденція щодо збільшення кількості іноземних туристів, які відвідали Замкову гору, що пов’язано з відносною стабілізацією політичного стану в державі.
По-третє, слід відзначити тенденцію до зростання популярності так званого маршруту вихідного дня, який здебільшого представники малого та середнього бізнесу розробляють для себе на суботу-неділю згідно інформації, яку вони можуть почерпнути в Інтернеті. У такі туристично-пізнавальні подорожі вони вирушають переважно з членами їхніх сімей або друзями. Яскравим підтвердженням цьому є зростання кількості автомобілів, на яких екскурсанти піднімаються на Замкову гору.
Зростання туристичних потоків на історико-архітектурних об’єктах заповідника залежатиме, насамперед, від політичної та економічної ситуації в державі, що дозволить туристичному ринкові України перейти на нову, вищу ступінь.
Проте пріоритетною залишається проблема ремонту дорожнього полотна вул. Замкової, що веде до легендарної фортеці, та підсвітлення фортеці у нічний час.

Орися Оболончик

1227 р. – перша писемна згадка про Кременець.

1241 р. – Захисники міста вистояли перед ордами Батия.

1259 р. – на вимогу хана Бурондая кремен чани розбирають оборонні споруди міста.

1340 р. – Кременець переходить під владу литовських князів.

1366 р. – місто захоплює польський король.

1370 р. – Кременець переходить під владу Угорщини.

1382 р. – Відновлюється у місті влада литовських князів.

XIVст., ІІ пол. – На місці дерев`яних укріплень будується кам`яний замок.

1438 р. – Великий князь литовський Свидригайло надає Кременцю магдебурзьке право.

1536-1556 рр. – Містом володіє Бона, польська королева і велика княгиня литовська.

1606 р. – Ченці францисканського ордену засновують у Кременці свій монастир.

1633 р. – Король Владислав IV надає привілей на заснування православного Богоявленського братського монастиря зі школою, друкарнею і шпиталем.

1638 р. – З монастирської друкарні виходить підручник «Кременецька граматика».

1648 р. – Селянсько-козацьке військо здобуває і руйнує замок.

1702 р. – У місті осідають ченці ордену єзуїтів.

1725 р. – Ченці Богоявленського монастиря переходять у орден Василія Великого.

1751 р. – Єзуїти відкривають у своєму новозбудованому монастирі колегіум.

1760 р. – У місті з`являється орден реформатів.

1773 р. – У наслідок розпуску ордену єзуїтів колегіум припиняє своє існування.

1795 р. – Кременець відходить до Російської імперії.

1805 р. – У місті відкривається Волинська гімназія.

1807 р. – Реформатський монастир припиняє своє існування.

1819 р. – Волинську гімназію реорганізовують у Волинський ліцей.

1832 р. – Закривається францисканський монастир.

1833 р. – Волинський ліцей переводять у Київ.

1836 р. – у спорудах ліцею осідає Волинська духовна семінарія.

1865 р. – Відновлюється православний Богоявленський монастир.

1896 р. – Пущена в експлуатацію залізниця Кам`яниця-Кременець.

1904 р. – Відкривається Кременецьке комерційне училище.

1915 р., літо – Внаслідок наближення фронту частина кремен чан евакуюється.

1916 р., червень – У результаті Брусиловського прориву фронт відходить на захід.

1918 р. – У Кременці організовується повітова філія товариства «Просвіта».

1918 р. – Відкривається гімназія з українською мовою навчання.

1919 р., 2 червня – У місто вступають більшовицькі війська.

1919 р., 6 серпня – У Кременець приходять польські війська.

1920 р., 27 липня – У місто повертаються більшовики.

1920 р., 1 жовтня – Містом знову володіють польські війська. У місті встановлюється польський уряд.

1921 р. – У Кременці відкривається комплекс навчальних закладів під загальною назвою Кременецький ліцей.

1936 р. – У місті засновано ватну фабрику.

1938 р. – Починає свою роботу тютюновий завод.

1939, 17 вересня – У Кременець вступає Червона Армія.

1940 р., 4 січня – Місто входить у новоутворену Тернопільську область.

1940 р. – Відкривається вчительський інститут.

1941 р., 3 липня – Кременець займають німецькі війська.

1942 р., липень – Гітлерівці знищують єврейську частину населення.

1942 р., ніч з 2 на 3 вересня – Центральна найстаріша частина міста дотла знищена пожежею.

1943р. – У Кременці та околицях розгортається Рух Опору проти окупантів.

1944 р., 19 березня – Кременець займають війська 1-го Українського фронту.

1950 р. – Учительський інститут реорганізовано в педагогічний.

1959 р. – Владою закривається Богоявленський монастир.

1965 р. – Починає працювати цукровий завод.

1969 р. – Педагогічний інститут переносять у Тернопіль.

1990 р. – Відновлює свою діяльність Богоявленський жіночий монастир.

2001 р. – Створюється Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник.

2003 р. – Відкривається гуманітарний педагогічний інститут.

2004 р. – Після реконструкції будинку Словацьких на міжнародному рівні відкриваєтьсяОбласний меморіальний музей ім.Словацького (на рівні області музей було відкрито у 2002 р.).