Ukrainian English Polish Russian

Кременець якого вже не має

3 big z

До другої світової війни Кременець являвся унікальним містом в плані архітектури. Численні звивисті вулички міста були густо забудовані цікавими та унікальними дерев`яними будиночками. Кременець мав у своєму вигляді старосвітський характер, збережений ще з кінця 18 і початку 19 століття. Генеральна міська забудова міста формувалася під впливом польської та російської будівельної традиції на основі місцевих будівельних принципів.

000p1f9t z
Цікавою в плані архітектури являлась головна артерія міста вулиця Широка (сьогодні) Шевченка. Вона була забудована одноповерховими або ж двоповерховими дерев`яними будиночками з оригінальними балкончиками, фаціятами, терасами, ганками та ламаними дахами. У 19 столітті ці дворики були заселені в основному професорсько-викладацьким складом Кременецького ліцею та студентством, а вже на переломі 19-20 століть ці приміщення заселились єврейським населенням, яке займалось торгівлею.

111 20 z
У даний період часу у місті збудовано ряд будиночків у стилі ампір. Велика кількість таких двориків була зосереджена в районі давньої вулиці Директорської, сьогодні – Бориса Харчука, в районі вулиці Словацького, колишньої Поштової. Архітектура у цих районах будувалась в стилі класицизму або ж ознаками ампіру (особливо були витримані у цьому стилі ганки). Одним із найстаріших будиночків у Кременці є маєток Хентинського, при колишній вулиці Поштовій з оригінальною старопольською архітектурою. До даного типу архітектури належить і колишній магістрат, міська та єврейська лікарня, польська та українська школи. Дані споруди характеризуються класичними колонами та трикутними фронтонами, облямівками вікон, коминами по середині даху, оригінальними порталами. Особливістю даних споруд було розміщення їх у центрі просторого подвір`я, досить часто оточував ці будинки розкішний сад. Кожен з них був оснащений підвісним різьбленим балкончиком.

szeroka 2 z
Вузькі та звивисті вулички Кременця приховували у собі безліч дерев`яних будиночків, повернених до вулиці широкими ганками. Окремий тип будівель творили колишні заїзди, оскільки до ІІ світової війни у Кременці та південній частині Кременецького повіту комунікація здійснювалась виключно возами, тому потреба у даних закладах була чималою. Переважно широкі дахи заїздів крили гнутою випаленою черепицею – есувкою («голендеркою»).

Krzemieniec 1928 z
Окрім вище згаданих споруд, у місті існувало сотні простих міщанських хат, які надавали місту додаткового колориту, проте, з часом, навіть пересічні мешканці міста почали будувати з домішками «дворикового» стилю. Як похідні, у місті з`являються будиночки із кількома фронтами.
Будиночки зазвичай були досить малими за своєю житловою площею (виходячи із загального міського дефіциту землі під забудову у зв`язку із географічним розташуванням), тому коли діти виростали зазвичай добудовувався у будинку другий чи третій поверх. Інколи один будиночок належав кільком власникам, оскільки було багато охочих мати у центрі міста бодай хоча б одну-дві кімнати, таким чином «оміщанитись». Кожен з власників вносив свої зміни у зовнішній вигляд будинку, інколи дві половини дому виглядали цілком по-різному, оскільки смаки власників не співпадали. Таким чином, архітектура міста набувала своєрідної мозаїчності щодо свого зовнішнього вигляду, цьому слугували різноманітні добудування, різнопланові балкончики, секційні ламані дахи, другі «підвищені» дахи, різнокольорове покриття дахів, дерев`яний декор у різному ступені збереженості. Додаткову ноту дисонансу вносили стіни пофарбовані різними інколи протилежними за своєю гаммою кольорами. Варто зазначити, що такий вигляд міста ніким не планувався, все виникало спонтанно, як наслідок природного ритму життя. Таким чином місто витворило свій неповторний унікальний конструкційний стиль, оскільки сусід будував так як його сусід збудував і всі мешканці міста споглядаючи красу навкололіцейних двориків будували свій дім на зразок шляхетських дворів.
Зазвичай балкончики підтримувались дерев`яними колонами і облямовувалися низькими дерев`яними перилами. Будиночки виступали в сторону вулиці, оскільки не було гармонійного забудування «під лінійку» і тому вулицю та вхід у будинок відділяли лише кілька кроків. Вуличне планування міста характеризувалось повною поліхроматичністю та асиметрією. Двері та вікна під гостронахиленими та ламаними дахами були розміщені на різних рівнях, що додавало спорудам унікальності та оригінальності. Всі перераховані елементи і їхня художня дезорганізація додавала місту певної специфіки.

krzemieniec-i-okolice-rok-1939-2359 z
Місто у міжвоєнний період славилось як центр культури та туризму, тому мало розвинену інфраструктуру. У Кременці діяли першого класу готелі «Бона» по вул. Широкій, 161, «Полонія» по вул. Широкій, 147, «Пасаж», вул. Словацького, другорядні ресторани – «Брістоль» по вул. Широкій, 60, «Грант», вул. Широка, 86. Крім того, у місті діяли ресторани «Удзялова», вул. Широка, 136, «Рест-Полонія», вул. Широка, 147, «Мар`ян Мольський», вул. Широка, 172, «Креси», вул. Поштова. Славилось місто і кондитерськими, про які згадувалось у численних міжвоєнних путівниках, зокрема «Повольного», вул. Широка, 66, «Шнайдера» Ринкова площа, «Кресувка» вул. Широка.


Кременець у період між двома світовими війнами відобразив і свою унікальність у назвах вулиць центральної частини міста та густоті вуличних сплетінь. Зокрема, територію сучасного парку займали 3 паралельні до центральної Широкої вулиці, а саме вулиця Гурна (Верхня), Кравецька, Левінзона, ці три вулиці перетинались по середині перпендикулярною вулицею Качковського,  яка тягналь вверх на гору Воловицю сучасною вулицею Чорновола. Ось невеличкий перелік сучасних вулиць центральної частини міста та довоєнні назви тих же вулиць: Базарна – Францисканська, Козацька – Завальна, І.Франка – Боярська, М.Кривоноса – Королівська, Самчука – Костельна, Харчука – Пєрацького, Горького – Колонтая, М.Драгоманова – Тринітарська, Замкова – Королівський заїзд. З вищеперерахованих вулиць у місті не збереглися лише ті, що знаходились на території сучасного парку, а колись найбільш густо забудованому районі Кременця.


Цікавим є той факт, що та частина Кременця, яка тягнеться від сучасного Богоявленського монастиря до вулиці Ясної, у міжвоєнний період часу була включена у так звану «заповідну зону» урядом Речі Посполитої оскільки на цій території знаходились приклади рідкісного вже у той час дерев`яного будівництва з початку 19 століття з типовими ламаними дахами, ганками, ганочками, балюстрадами, зовнішніми сходами, окрім того варті уваги були самі вулиці та їхнє нетипове планування.


Місто будучи різноманітним в плані політики, культури та релігії, набуло своїх неповторних рис, адже кожна історична подія врізалася і залишала свій відбиток у вигляді міста, руйнуючи або ж удосконалюючи те що зробили, збудували попередні епохи. Площина архітектури – стиль будівель, двориків, планування вулиць – явно відчула вплив мінливої політичної ситуації міста Кременця роблячи місто і дотепер цікавим і своєріним.

Кременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не маєКременець якого вже не має

Ольга Деревінська

науковий співробітник

Кременецько-Почаївського ДІАЗу

 

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького