Ukrainian English Polish Russian

Мистецька спадщина Миколи Реріха на території Кременеччини

До 140-річчя від дня народження митця

59r7jmocSiw z
Микола Костянтинович Реріх відомий художник, митець, письменник, філософ, громадський діяч, автор численних культурних проектів. Своєю діяльністю та багатогранним талантом проявив себе у багатьох галузях та творив у кількох країнах світу. Микола Костянтинович народився 1874 року у Петербурзі в сім`ї нотаріуса. Навчався у Петербурзькій гімназії, а в часи студентства проявив себе як багатосторонньо розвинена особистість, оскільки паралельно навчався на двох факультетах – юридичному та в Імператорській Академії мистецтв у класі українського професора, художника Архипа Куїнджі. Ще в юні роки Реріх знаходився під величезним впливом видатних українців – Шевченка, Гоголя, Костомарова, особливо на формування мистецьких уподобань молодого художника мав його викладач малювання Архип Куїнджі, який навчав своїх учнів, що в живописі повинна бути присутня духовність, якій, в свою чергу, мають підпорядковуватись композиція і техніка самого мистецького твору. Микола Реріх захоплювався Україною, мовою, культурою, багато подорожував древніми українськими містами та селами. Величезна мистецька спадщина Реріха збереглася у багатьох колекціях.
8 років свого творчого життя (1906-1913 рр.) Реріх працював над декоруванням шести православних храмів, що сьогодні представляють собою кращі зразки реріхівського монументального живопису. Важливим фактом для нашого регіону є те, що Микола Костянтинович працював в тому числі і над оформленням Троїцького собору Почаївської лаври.
Які ж обставини привели великого майстра у провінційний Почаїв? За ініціативи архієпископа Антонія у Свято-Успенській Почаївській лаврі протягом 1906–1912 побудували Троїцький собор, автором архітектурного проекту якого став Олексій Щусєв. Головний задум архієпископа Антонія полягав у втіленні серед барокових будівель лаври ідеї традиційного древнього зодчества. Реріха пов`язувала багаторічні знайомство та співпраця з Олексієм Щусєвим. Архітектор будучи ще молодим, проте вже відомим у своїй галузі майстром, запрошує до роботи над декоруванням стін фасадів нового собору тогочасних відомих і визнаних майстрів мозаїчних робіт Миколу Реріха і Володимира Фролова, які дружили ще з дитячих років і спільно вже виконували монументальні роботи в техніці мозаїки, додатково Фролов був власником майстерні по виготовленню мозаїки у Санкт-Петербурзі.
Для Троїцького собору були виконані та поміщені над трьома входами три мозаїки. У першій з них, яка прикрашає південний вхід в храм, Реріх зображує «Спаса Нерукотворного» на тлі міської стіни, за котрою стоять ангели, які підтримують плат із зображенням. На першому плані, по дві сторони від дверей розміщені по 5 людських фігур, які зображають найбільш відомих та славних діячів вітчизняної історії, канонізованих православною церквою. Мозаїка над західним входом має подібне композиційне вирішення, але в її центрі поміщений невеликий круглий медальйон, в який вписано зображення Богоматері з Дитям, на північному порталі над входом вміщено мозаїку «Трійця», яка теж аналогічна двом іншим за своєю композиційністю. Дані мозаїки виконані у майстерні Фролова протягом 1909-1910 рр. і вони надзвичайно вдало доповнили архітектурну композицію щусєвського собору та стали новим якісним досягненням у творчості Фролова та Реріха. Західна та південна мозаїка не являють виключно реріхівськими, оскільки над їхніми проектами в основному працював Олексій Щусєв та деталізував їх художник Петро Нерадовський.
У плані стилістичного вирішення мозаїк Микола Реріх звернувся до древніх традицій мистецтва Русі, особливо його цікавили мозаїки Софії Київської ХІ ст.: насиченість фарб, матовий поблиск смальти, гармонійне декоративне поєднання тонів – синього та золотого, що символізують вищі небесні сфери та божественне сяйво, окрім того він згідно пізній іконописній традиції на передньому плані розміщує пейзажне оформлення – зелені пагорби та білокам`яне місто-град. За ними на тлі темно-синього неба стоять святі князі двома симетричними групами по п`ять чоловік кожна. За ними проглядаються по десять німбів з кожної сторони.
Витвір Реріха для Троїцького собору «Спас Нерукотворний» відображає головний смисл Трійці – образ єднання та жертовної любові. Ідея єднання втілена художником у вселенському масштабі – як зв`язок світів земного та небесного. У якості зв`язуючої ланки у Реріха виступають князі, яких автор зображує у стилі допортретної персоніфікацію, характерної для мистецтва Русі. Традиційними зображувальними засобами художник створював образи, які жили у народній пам`яті та церковній іконографії. У відповідності до релігійно-естетичних уявлень постаті святих наділені ідеальною красою, тому що зовнішня краса вважалася відображенням краси духовної.
Образ Спаса Нерукотворного написаний строго канонічно, відповідно до його стародавніх зображень. Характерним для реріхівського Спаса є особлива типологія лику: широкий і високий лоб, пишне кільце волосся над головою, напіврозкриті очі та приспущені повіки. На тлі дещо одноманітних по своїй зовнішності та візантійських по стилю князів образ Христа виділяється своїм одухотворенням.
Реріх та Фролов при виготовлення самої мозаїки використали не шліфовану смальту. Смальта своєю прозорістю втілює символ духовного начала – Нового Єрусалима, який згадується у Одкровенні Іоанна Богослова власне в образі смальти.
Мозаїка являється цікавою у плані символічного просторового вирішення. Тематика воріт, входу з реального простору в ідеальний, містичний світ являється провідною темою у творчості Реріха в цілому. Мозаїка порталу включає в свою образну композицію і масивні декоровані орнаментом вхідні двері, які є невід`ємною частиною композиції. Панно, подібно до дверей, розміщених під ним, вводить віруючого у світ вічний, світ духовний. Додатково, до південного порталу Троїцького собору тягнуться широкі сходи. Художник разом з архітектором визначив розміщення персонажів мозаїки таким чином, що коли людина піднімаючись повільно по широких сходах бачить святих князів, які наче б то стоять на верхній сходинці. Окрім того, при плануванні панно враховано і архітектурний ефект, розмір фігур відповідає реальному, тому складається враження, що князі вітають вірних біля входу в храм. Поза тим, тема небесного заступництва втілена і у образах князів, вони стоять в позах характерних для іконографії древньоруського іконостасу, як посередники та ступені в ієрархії Духа між світом земним та небесним. Монументальна мозаїка Реріха створена при повній взаємодії з архітектурою, яка покликана сприяти єдності людини та Бога за посередництвом святих.
Художня спадщина Миколи Реріха надзвичайно велика. Його картини, ескізи, декорації, малюнки знаходяться у музеях та приватних колекціях багатьох країн, засновані численні фонди по вивченню духовно-філософської спадщини Реріха. І тим приємніше, що зразок його мистецтва знаходиться на території нашого рідного краю.
Ольга Деревінська, науковий співробітник Кременецько-Почаївського ДІАЗу

trojickij z
На фото: Міжвоєнна фотографія Троїцького собору з південним порталом, на якому вміщено мозаїчне панно «Спас Нерукотворний».

 

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького