Ukrainian English Polish Russian

Кременецьке фотографічне середовище у міжвоєнний період

У міжвоєнний період художня фотографія піднімається на рубіж своєї популярності. По всьому світі відбувалися фотоконкурси, виставки. Вагому роль у становленні світового фотомистецтва на той час відігравала Польща. У зв`язку із підписанням Ризького договору у 1921 році Західна Україна відходить до складу Речі Посполитої. Політика польської держави сприяє культурному піднесенню ново приєднаних територій. У Кременці, який на той час перебував у складі Польщі, відроджується діяльність Кременецького ліцею (комплексу навчальних закладів різного рівня), який стає осередком мистецького життя цілої Волині. Із приходом до навчального закладу у якості викладача рисунку Схейбаля Станіслава починається історія розвитку фотографії на Кременеччині. Вже 1 вересня 1929 року він отримав нову посаду викладача Державної вчительської семінарії, а згодом стає вчителем загальноосвітніх шкіл, які входили в комплекс Кременецького ліцею. До появи Схейбаля у Кременці ніхто не займався художньою фотографією, у місті діяло кілька ательє, в яких виконували виключно портретні типові фотографії. Досить часто світлини підмальовувались ретушшю і такі переробки часто спотворювали вигляд портретованої особи. Такий стан речей сформував негативне ставлення населення до фотографії та фотомайстрів.

Кременецький ліцей на той час мав характер експериментального навчального закладу, тому різноманітні нововведення сприймалися з позитивом. Станіслав Схейбаль наполягав на тому, що у формуванні естетичної свідомості учнів впливають не лише образотворче мистецтво, історія мистецтва, музика, а також і фотомистецтво. Мабуть тому, директор ліцею довірив Схейбалю організувати учнівську фотомайстерню (фотогурток). У період свого перебування в Кременці він окрім класичної бромно-сріблястої техніки виготовлення світлин використовував інші техніки, в тому числі гумову, хромну, пігментну. Він являється автором багатьох статей у галузі техніки, естетики, пропаганди фотографування, які були надруковані у фахових виданнях. Станіслав Схейбаль за освітою був художник, проте за покликанням вважав себе фотографом, тому охоче передавав свої знання та вміння своїм учням. Він досконало володів предметом, завдяки чому вмів виховати в молоді зацікавленість мистецтвом фотографії.

Шкільна фотомайстерня Кременецького ліцею була утворена з метою допомогти ліцейній молоді оволодіти технікою фотографії. Учні вивчали основи композиції та практичні основи фотографії. Щойно здобуті навики постійно використовувалися на практиці: учні фотографували природу, людей, події міста. Майстерня спочатку діяла на комерційних началах. Учнівські роботи продавались, а вилучені кошти призначались для подальшого ремонту старого та закупівлі нового обладнання, необхідних матеріалів. Спочатку членами даного гуртка було кілька учнів, згодом кількість гурківців зросла. Тогочасна фотомайстерня включала в себе фотоательє, темну кімнату, технічну кімнату, що гарантувало якісне виконання фотографічних робіт. Найкращі учнівські роботи оздоблювали згодом стіни ліцею, міські інституції, це сприяло загальному зацікавленню фотографією та стрімким ростом учнівської майстерності у цій галузі.

До 1929 року в Кременці мало хто орієнтувався що відбувається у світовому фотомистецтві, тому було вирішено організувати у місті Першу загальнопольську виставку художньої фотографії. Незважаючи на побоювання організаторів, кількість учасників перевищила очікуваних. Безпосередній патронаж над самою виставкою здійснили всесвітньовідомі фотомайстри Ян Булгак з Вільна та Ян Неуман зі Львова. Така непересічна подія спричинила немалий інтерес до фотомистецтва на Кременеччині.
Загальне зацікавлення фотографією кременчанами призвело до відкриття при ліцейній фотомайстерні фотографічного товариства у 1930 році. Спочатку воно нараховувало до 20 членів, в основному це були викладачі та працівники ліцею: А.Бергер, З.Целарський, Л.Гроновський, Е.Смерецька. Товариство діяло на базі учнівської фотомайстерні і тісно з нею співпрацювало. Окрім особистого удосконалення в галузі фотомайстерності, товариство пропагувало саму фотографію серед суспільства, популяризували фотографію як вид мистецтва та науку, заохочували аматорів до фотографування. Протягом 10 років майстерня фотографії Кременецького ліцею виховала немало професіоналів. До таких випускників кременецької фотошколи варто віднести Вільгельма Аутергофа, Олександра Бергера, Тадеуша Бушинського, Здислава Целарського, Людвіка Гроновського, Антонія Клюковського, Юліана Козловського, Тадеуша Монгірда, Юзефа Рожновського, Ярослава Слонєвського, Емілія Смерецького, Єжи Струмінського, Збігнєва Трильського, Мєчислава Задрожного, Вітольда Жолкєвського.
Фототовариство займалося організацією локальних виставок, делегуванням матеріалів на загальнодержавні та міжнародні виставки, організацією фахових курсів. Багаторічним головою товариства був Станіслав Схейбаль. Товариство організувало понад 20 фотовистав у таких містах як Варшава, Львів, Познань, Вільно, Краків, Лодзь, Кременець. Для популяризації нового фотомистецтва з виставками робіт запрошували всесвітньовідомих фотографів, відомі фотографічні гуртки. Так у 1933 році виставлялись роботи шведського гуртка, а також у 1935 році радянських фотографів. На загальнопольських виставках кременецькі майстри фотографії активно експонували свої роботи і жодна із збірних виставок не відбулася без участі кременчан.
У таких умовах виникла потреба поглиблювати педагогічну діяльність у сфері фотографії. Групою активістів розробляється проект організації середньої школи фотографії у межах Кременецького ліцею. Планувалось включити до навчальної програми предмети, які б сприяли виробленню в учнів естетичного смаку. Проте даний проект не зреалізувався через відсутність фінансування зі сторони Міністерства віросповідань та публічної освіти Речі Посполитої.
Важливим етапом у розвитку фотомайстерні стало виготовлення кінохронік пов`язаних із життям Кременецького ліцею. Фотомайстерня підтримувала тісні стосунки із іншими фотошколами, приймала участь у з`їзді Польського фототовариства. Із середовища шкільної фотомайстерні вийшло чимало випускників, які у подальшому житті продовжували займатися професійною фотографією, а саме: Тадеуш Монгірд, Тадеуш Бушинський, Чеслав Сулковський, Вітольд Жолкевський, Стефан Смольський, Мусій Скальський.
У 1930 році у місто приїжджає новий викладач креслення та математичних дисциплін Людвіг Гроновський, який займався любительською фотографією. Він стає членом фототовариства, активно займається з молоддю у шкільній фотомайстерні, викладає фотокурси. Тематика його робіт була різноплановою, проте особливу увагу звертав на вулички Кременця, пейзажі. Досить швидко роботи Грановського стали експонуватися на регіональних та міжнародних виставках.
У 1935 році в якості помічника С.Схейбаля був призначений Станіслав Михайловський – молодий фотограф і художник, якого рекомендував Ян Булгак. Через два роки кагорту кременецьких фотомайстрів поповнив ще один учень Яна Булгака – Генріх Германович із віленського фотокружка. Він займався фотографією із 1927 року. У Кременецькому ліцеї він обійняв посаду інструктора-фотографа. Його хист фотографа значною мірою впливав на техніку робіт інших кременецьких майстрів, власне він привернув увагу до фотографування самого міста, передачі його неповторної атмосфери.
Основним успіхом Генріха Германовича у кременецькому фотографічному середовищі був портрет Емілії Корнашевської (майбутньої дружини Г.Германовича), який майстер виконав для Першої польської виставки вітчизняної фотографії у 1938 році, за що отримав срібну медаль. Германович є автором багатьох відомих краєвидів Волині та Поділля, які виконав на замовлення Яна Булгака для відомого фотоальбому «Wędrówki fotografa».
У друкарні Цвіка у Кременці вийшов у світ туристичний буклет «Miasto wielkiej tęsknoty» під редакцією Генріха Грошинського, де вміщено 50 світлин Кременця виконаних Л.Гроновським, С.Схейбалем, Е.Смерицьким, Ч.Сулковським, Г.Германовичем.
Власним коштом Генріх Германович видав у 1939 році альбом під назвою «Piękne rodzinne miasto Juliusza Słowackiego», який в собі вміщав не лише тематичні світлини Кременця, але і уривки творів Словацького.
Діяльність кременецького фотогуртка окрім виставкової та конкурсної діяльності, відображалась і у місцевій та загально польській пресі. Зокрема, часопис «Życie Krzemienieckie» вміщував на своїх сторінках велику кількість світлин із зображенням міста, околиць, портретів, авторами яких являлися кременецькі фотомайстри. Особливою популярністю серед гостей міста користувалися фото листівки із видами міста, які теж виготовлялися кременецькими фотомайстрами.
Діяльність кременецького фотографічного середовища вплелося яскравою ниткою в історію розвитку не лише польського фотомистецтва, а і світового. Кременець відкрив світові понад 20 всесвітньовідомих майстрів об`єктиву. Проте, не зважаючи авторитет та загальне визнання робіт кременецьких фотомайстрів їхня величезна частина безслідно втрачена в роки Другої світової війни. У 2012 році при Кременецькій педагогічній академії ім.Тараса Шевченка створений музей фотографії «Фотомитці кременецького ліцею 1930-1939 рр.», де експонуються збережені роботи видатних кременецьких фотографів таких як Л.Гроновського, Г.Германовича, С.Схейбаля.

Кременецьке фотографічне середовище у міжвоєнний періодКременецьке фотографічне середовище у міжвоєнний періодКременецьке фотографічне середовище у міжвоєнний період

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького