Про перебування відомих людей на Кременеччині

Багата визначними подіями Кременеччина. У зв`язку із функціонуванням у місті протягом століть кількох закладів культури та науки, до міста, як освітнього та духовного осередку, приїжджали відомі у свій час люди. Із нашим містом пов`язано перебування багатьох письменників, поетів, науковців, визначних діячів.
Так, у 1702 році Кременець відвідав Феофан Прокопович, відомий церковний діяч, який прямував до Почаївського монастиря. У 40-их рр. ХХ ст. територією краю мандрував Василь Григорович-Барський – відомий географ, дослідник.
З особливим сентиментом згадує про місто та перебування у ньому перша жінка-кавалерист Надія Дурова, яка була офіцером в Ризькому уланському полку російської армії, який стаціонував на околицях міста. Її життя стало легендою.
Із Кременцем пов'язані життя і діяльність багатьох визначних постатей в науці і культурі краю, письменники Алоїзій Фелінський, Алоїзій Осінський, Юзеф Коженьовський, математик Юзеф Чех, діяльність яких була зорієнтована на Кременецький ліцей ХІХ ст., який був найяскравішою сторінкою освітньої традиції міста спочатку під назвою Волинського (у ХІХ ст.), потім Кременецького (1920-1939 рр.).
У Кременецькому ліцеї за два десятки років працювало багато вчителів, викладачів, директорів, інспекторів чи керівників курсів. Серед них особливо слід виділити імена тих, що творили історію нашого міста і залишились в його пам’яті.
У Волинському ліцеї ХІХ століття працювали визначні особистості того часу: український ботанік австрійського походження Вілібальд Бессер; літературознавець Евзебіуш Словацький, батько Юліуша Словацького, який народився у Кременці 4 вересня 1809 року; став відомим поетом-романтиком, природознавець Антоній Анджейовський; польський історик-демократ Йоахим Лелевель; правознавець Олександр Міцкевич (брат Адама Міцкевича); мистецтвознавець і художних Йозеф Пічман. Відомими своєю діяльністю стали і випускники Кременецького ліцею такі як Станіслав Ворцель, який став учасник повстання 1831 року та депутатом повстанчого сейму, Юзеф Коженьовський – прозаїк, драматург, педагог, навчався у у Кременецькому ліцеї та працював тут професором, Антоній Мальчевський, студент Кременецького ліцею, автор відомої поеми «Марія» (1825), Густав Олізар, польський поет, мемуарист, громадський діяч. У Кременці працював аквареліст i рисувальник Наполеон Орда, під час чисельних подорожей Польщею написав кілька робіт з видами міста та архітектурними пам'ятками, які опублікував в «Альбомі краєвидів Польщі», серед них літографії та малюнки Із зображеними замками, палацами, руїнами пам'яток, зокрема в Білокриниці, Кременці. У нашому краї велику частину свого життя провів засновник Кременецького ліцею Тадеуш Чацький – історик, економічний та освітній діяч, автор праць з історії, права та статистики, бібліофіл, був членом Казначейської Комісії. З 1803 року Чацький починає працювати у якості інспектора шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній, прагнув збільшити кількість шкіл.
До міста приїхав ірландець Діонісій Мак Лер, заслугою якого стала розробка чудового ботанічного саду, розарію, оранжереї. Цьому чудовому куточку краю у 2016 році виповнюється 210 років.
У 1831 році до Кременця завітав лікар, вчений-мовознавець Володимир Даль, зібравши на місці матеріал – легенди нашого краю, він долучає його до своїх фольклористичних напрацювань.
У 1820 році з великим успіхом пройшов концерт відомої оперної співачки Анжеліки Каталані, концерт так закарбувався у пам`яті кремен чан, що в честь цієї особистості було названо одну іх вулиць міста – теперішню вул. Словацького. Протягом 20-50-хх років ХІХ ст. у місті відбувалися концерти відомих музикантів. Так, у Кременці двічі виступав перед публікою угорський композитор та скрипаль Ференц Ліст і польська піаністка Марія Шимановська.
У 1846 року Кременець відвідав Тарас Шевченко, де оглянув пам’ятки архітектури нашого старовинного мальовничого міста. На Кременеччині Кобзар збирав народні перекази про гайдамацький рух. Сьогодні на будівлі колишнього Єзуїтського колегіуму встановлено меморіальну дошку присвячену цій події.
1860-61 рр. у Полоцькому полку перебував на військовій службі вчений-мандрівник Микола Пржевальський. Він залишив цікаві описи Кременця та його околиць у своїх спогадах «Записки мисливця», «Автобіографічні оповідання».
Надзвичайно багатим на події видалось мистецьке життя міста на початку ХХ ст. тут жили, творили протягом певного часу Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Климент Квітка, Олена Пчілка, а також художники Амвросій Ждаха, Андронник Лазарчук, Тимофій Сафонов, Владислав Галімський, Олександр Якимчук. В Комерційному училищі на початку XX ст. вчилися український композитор Михайло Вериківський та російський письменник Лев Нікулін, викладали художники Тимофій Сафонов та Андроник Лазарчук.
У міжвоєнний період часу, коли відбулися зміни у політичному розкладі Європи, Кременець відходить у склад відродженої Речі Посполитої і польська еліта докладає великих зусиль щоб відновити діяльність славнозвісного Волинського ліцею. Особисто патронував цей процес Юзеф Пілсудський.
Францішек Мончак у Кременецькому ліцеї працював вчителем географії починаючи з 1928 р. За роки роботи в ліцеї Ф. Мончак активно займається науковою та дослідницькою роботою. Він багато подорожує. З Південної Америки вчений привіз цінну колекцію метеликів, яка на сьогоднішній день становить понад 60 екземплярів комах, представлених в експозиції Кременецького краєзнавчого музею.
У 1937 р. Ф. Мончак створив Музей кременецької землі ім. д-ра Вілібальда Бессера. З початком масових розстрілів інтелігенції у 1941 р. Ф. Мончака було арештовано та розстріляно під Хрестовою горою.
Ще одним краєзнавцем, чиє ім’я увійшло в історію міста, був Здіслав Опольський. У ліцеї працював викладачем природознавства, досліджував геологію Почаєва та Залізців.
Цікавою та неординарною особистістю був Владислав Галімський. В. Галімський переїздить на Волинь і у 1924 р. стає викладачем малювання в Кременецькому ліцеї. Спочатку він працював у гімназії ім. Т. Чацького, потім викладав і в інших школах ліцею. За роки роботи в Кременці В. Галімський не лише навчав мистецтву своїх вихованців, а й малював місто, в якому мешкав. Деякі з картин цього художника і донині зберігаються в Кременецькому краєзнавчому музеї.
Розвиток фотосправи у Кременці в 30-ті рр. пов’язаний з іменами Станіслава Схейбаля та Генріха Германовича. Проте, до них працювали приїжджі фотографи-іноземці, які організовували свої салони-ательє та займалися фотографуванням місцевого населення. Серед приїжджих фотографів у Кременці своєю діяльністю відзначилися Бродский Петро, який тримав фотоательє протягом 1914-1917, Бик Бенцин, швейцарець Болеслав Добржанский, Максиміліан Оппітц, який працював у місті протягом 1887 – 1913 рр.
До Кременця С. Схейбаль приїздить 1927 р. Тоді ж його призначають на посаду вчителя малювання в школи ліцею. У 1928 р. в місті почав працювати фотогурток, викладачем якого став Схейбаль, а в 1929 р. він презентував свою першу фотовиставку. Генріх Германович почав працювати в ліцеї з 1937 р.
З початком Другої світової війни Г. Германович та С. Схейбаль продовжують займатись фотографією – вони фотографують місто та фіксують на світлинах основні події його життя. Завдяки роботам цих митців можемо дізнатися про роки окупації та людей, які її переживали. Світлини цих майстрів донині зберігаються у фондах Кременецького краєзнавчого музею. По закінченні війни С. Схейбаль виїхав у Польщу. У 1984 р. у Кракові вийшла книга його спогадів. Г. Германович виїхав з Кременця у 1943 р. і до кінця життя мешкав у Кракові.
Октавіан Дуда викладав хімію та біологію в гімназії ім. Т. Чацького, зібрав велику колекцію метеликів і жуків, які привіз з поїздки з Південної Америки. Колекція на сьогоднішній день знаходиться в краєзнавчому музеї.
Говорячи про відомих людей, що працювали в ліцеї і справили вагомий вплив на історію Кременця, не можемо оминути кураторів ліцею, які в різний час керували цим осередком освіти і культури Волині.
Першим директором міжвоєнного Кременецького ліцею був Марк Пекарський. Він займав посаду шкільного візитатора та куратора ліцею починаючи із 1922 р. і активно відновлює діяльність ліквідованого в 1832 р. Волинського ліцею.
1926 року куратором ліцею призначили Юліуша Понятовського. На посаді куратора Кременецького ліцею Ю. Понятовський займався питаннями розвитку сільського господарства східного регіону польської держави.
Про життя та діяльність останнього куратора ліцею Стефана Чарноцького, на жаль, відомо дуже мало. З 1936 по 1939 рр. працював куратором Кременецького ліцею. З початком Другої світової війни був засланий до Сибіру. Його арештували 25 вересня 1939 р.
У післявоєнні роки у місті побувало кілька десятків відомих діячів культурно-мистецької сфери. Місто у різні часи відвідували, були на зустрічах із громадськістю Павло Тичина, Андрій Малишко, Максим Рильський, Олександр Підсуха, Дмитро Павличко, Ростислав Братунь, Юрій Щербак, Микола Вінграновський, Леонід Вишеславський, Борис Олійник, Любов Забашта, Ліна Костенко, Оксана Пахльовська, Ганна Чубач, Роман Лубківський, Роман Федорів, академік Микола Боголюбов, член-кореспондент Академії наук України Євген Кирилюк, народні артисти України Іван Козловський, Дмитро Гнатюк, сестри Байко та багато інших.
Під враженнями від нашого міста прозаїк, головний редактор часопису «Дзвін» Роман Федорів написав нарис «Ворожба кременецька», який на даний момент становить частину книги «Яре зерно» під назвою «Мандрівка п`ята».
Перебування Дмитра Павличка в Кременці пов’язано з вшануванням пам’яті польського поета Юліуша Словацького. Вперше Павличко побував в Кременці в 1969 р. коли біля родинного будинку Словацького було відкрито пам’ятник скульптора Василя Бородая. Подальші відвідини Кременця приурочувались річницям святкування Днів У 1984 р. він очолив виїздну Академію, а під час урочистостей в 1989 р. в костелі виступив з ініціативою створення польської школи в Кременці. Важливими були відвідини Кременця в березні 1999 р. коли Дмитро Павличко, будучи послом України в Польщі сприяв вирішенню питаннь перенесення бібліотеки ім. Ю. Словацького і подальшої роботи по створенню музею польського поета. Дмитро Павличко побував в Кременці 4 вересня 2005 року на відкритті пам’ятного знаку Соломеї Словацької.
Прославив рідне місто вчений-природодослідник Олександр Чекановський, який, перебуваючи на засланні, досліджував Сибір. Його геологічні колекції зберігаються у Мінералогічному музеї Санкт-Петербургу.
Народилися у Кременеці відомий український композитор і диригент Михайло Вериківський, польський поет, рецензент, перекладач Чеслав Ястшембець-Козловський, український фольклорист і літературознавець Микола Коробка, перекладач Алла Макарова, письменник сучасного українського літературного процесу Юрій Покальчук, вже покійна сьогодні Галина Гордасевич, ім`я якої носить загальноосвітня школа №1 міста Кременець. Тут відбулося творче зростання Бориса Харчука, Івана Гнатюка, Надії Панчук, Георгія Петрука-Попика, Ганни Костів-Гуски. Борис Харчук став поетом-прозаїком, творчий злет якого припадає на 60-80-ті роки. Він був студентом Кременецького педагогічного інституту протягом 1950-52 рр, проте у зв`язку із політичною ненадійністю, був виключений із нього. Своє студентське життя відобразив у творі «Неслава», де побіжно згадує і про саме місто та про суспільні процеси, які відбувалися у ньому. У 1991 році кременчани вшанували пам`ять письменника з нагоди 60-річчя від дня народження. На будинку теперішньої педагогічної академії було встановлено меморіальну таблицю. Одна із вулиць міста названо в його честь.
Ще одним випускником Кременецького педінституту був Іван Гнатюк, якого 1947 року заарештували та заслали на 25 років на Колиму. Предметом арешту стали вірші на патріотичну українську тематику. Проте, незважаючи не важкі умови життя, він писав, видавав навіть свої твори, а після повернення із заслання кілька раз приїжджав до Кременця.
Тривалий час у Кременеці жив і творив художник Іван Гарасевич (1914-77 рр.). За своє життя, вихованцеві Кременецької української гімназії, довелося пережити чимало. Його прийнято називати творцем кременецької шевченкіани. Його відома робота «Шевченко у Кременці» досі експонується у Національному музеї т.Шевченка у Києві. Окрім того, він був прекрасним акварелістом, писав поезію .
Із містом Кременцем тісно пов`язана доля кількох відомих науковців України. У місті народився, навчався Ігор Юхновський – академік Академії наук України, доктор фізико-математичних наук, лауреат багатьох премій, віце-прем`єр Кабміну у 90-х рр. та депутат Верховної Ради України.
Кременеччина вабить до себе все нових людей, оскільки багата історична та культурна спадщина не залишає байдужим нікого. До міста приїжджають відомі діячі мистецтва, науки, візити яких вже становлять новий розділ історії Кременця.