Відомі діячі Кременецького ліцею

Найяскравішою сторінкою освітньої традиції Кременця є, безумовно, діяльність ліцею, який діяв у місті і у ХІХ ст., і у ХХ ст.

Кременецький ліцей міжвоєнного періоду ХХ ст. – багатогалузевий заклад, що поєднував освітні, наукові, культурні та господарські заклади, які знаходились на території Волині та Галичини. Однак, зважаючи на поліфункціональність ліцею, слід відзначити, що основною метою його діяльності було піднесення рівня освіти та культури волинського регіону, здійснення якої було покладено на викладацький склад ліцею.

У Кременецькому ліцеї за два десятки років працювало багато вчителів, однак документи не зберегли імена всіх, хто був причетний до педагогічної діяльності. Відшукати вдалося відомості про 211 осіб, що були викладачами, директорами, інспекторами чи керівниками курсів. Серед них особливо слід виділити імена тих, що творили історію нашого міста і залишились в його пам’яті.

Францішек Мончак народився в 1898 р. в Перемишлі, там закінчив загальноосвітню школу і гімназію. З 1918 до 1920 рр. служив у війську, потім працював у копальні. Вищу освіту здобув у Львові в університеті Яна Казимира, де навчався на природничо-математичному факультеті (спеціальність „геологія та географія”) По закінченні навчання працював учителем у Гродно, потім був переведений у Броди. У Кременецькому ліцеї працював вчителем географії починаючи з 1928 р.

За роки роботи в ліцеї Ф. Мончак активно займається науковою та дослідницькою роботою. Він багато подорожує (1924 р. – поїздка в Чехію, 1928 р. – в Австрію, 1935 р. – до Аргентини). За цей час Мончак підготував дослідження на тему „Коливання температури на просторах Гавайських островів”. З Південної Америки вчений привіз цінну колекцію метеликів, яка на сьогоднішній день становить понад 60 екземплярів комах, представлених в експозиції Кременецького краєзнавчого музею.

У 1937 р. Ф. Мончак створив Музей кременецької землі ім. д-ра Вілібальда Бессера, був його першим директором. Стараннями цього науковця для музею було зібрано значну кількість експонатів, а сам Мончак розробив кілька карт – „Волинь” та „Кременецька земля” (дві карти різного масштабу).

Трагічні події початку Другої світової війни перервали творчу й життєву дорогу цієї людини. Зі вступом радянських військ та ліквідацією навчальних установ ліцею Мончак з 1940 р. працює вчителем у середній школі № 2. З початком масових розстрілів інтелігенції у 1941 р. Ф. Мончака було арештовано. В останні дні липня його розстріляли під Хрестовою горою.

Ще одним краєзнавцем, чиє ім’я увійшло в історію міста, був Здіслав Опольський. Він народився у 1884 р. у Львові, там же закінчив гімназію, згодом університет. Після закінчення навчання з 1915 до 1918 рр. вчителював у австрійських школах, а до 1923 р. – у польських. У ліцеї працював викладачем природознавства, багато часу присвятив дослідженням окремих територій. Зокрема, у 1927 р. він вирушає в експедицію для дослідження Східних Бескидів. Досліджував також геологію Почаєва та Залісців, а в 1931 р. був відправлений до Чехословаччини. Свої дослідження Опольський опрацьовує, будучи співробітником Геологічного інституту.

Цікавою та неординарною особистістю був Владислав Галімський. Він народився 1860 р. в Києві, закінчив там реальну школу, після чого вступив на навчання до Петербурзької академії мистецтв. 1893 р. Галімський отримав звання академіка, а наступного року починає працювати в Києві, де мав власну школу-студію, яка працювала до 1917 р. У 1921 р. В. Галімський переїздить на Волинь, а 1924 р. стає викладачем малювання в Кременецькому ліцеї. Спочатку він працював у гімназії ім. Т. Чацького, потім викладав і в інших школах ліцею. За роки роботи в Кременці В. Галімський не лише навчав мистецтву своїх вихованців, а й малював місто, в якому мешкав. Деякі з картин цього художника і донині зберігаються в Кременецькому краєзнавчому музеї.

Розвиток фотосправи у Кременці в 30-ті рр. пов’язаний з іменами Станіслава Схейбаля та Генріха Германовича

До Кременця С. Схейбаль приїздить 1927 р. Тоді ж його призначають на посаду вчителя малювання в школи ліцею. У 1928 р. в місті почав працювати фотогурток, викладачем якого став Схейбаль, а в 1929 р. він презентував свою першу фотовиставку. Генріх Германович почав працювати в ліцеї з 1937 р.

З початком Другої світової війни Г. Германович та С. Схейбаль продовжують займатись фотографією – вони фотографують місто та фіксують на світлинах основні події його життя. Завдяки роботам цих митців можемо дізнатися про роки окупації та людей, які її переживали. Світлини цих майстрів донині зберігаються у фондах Кременецького краєзнавчого музею. По закінченні війни С. Схейбаль виїхав у Польщу. У 1984 р. у Кракові вийшла книга його спогадів. Г. Германович виїхав з Кременця у 1943 р. і до кінця життя мешкав у Кракові.

Дуда Октавіан (1903 р. н.), викладав хімію та біологію в гімназії ім. Т. Чацького, зібрав велику колекцію метеликів і жуків, які привіз з поїздки з Південної Америки. Колекція на сьогоднішній день знаходиться в краєзнавчому музеї.

Юршова Галина (1894 р. н.) керівник народного університету в Михайлівці.

Марія Сандецька учениця ліцею, мешканка Кременця.

Говорячи про відомих людей, що працювали в ліцеї і справили вагомий вплив на історію Кременця, не можемо оминути кураторів ліцею, яків в різний час керували цим осередком освіти і культури Волині.

Першим директором Кременецького ліцею був Марк Пекарський. Він займав посаду шкільного візитатора та куратора ліцею. Марк Пекарський народився 1878 р. у селі Войслав (Краківське воєводство) в селянській родині. Батько емігрував до Сполучених Штатів і там помер, мати залишилась на господарстві сама. В 1899 р. Марк закінчив восьмикласну гімназію в Тарнуві, через рік почав вивчав право в Ягеллонському університеті, потім перевівся на філософське відділення Львівського університету, який закінчив у 1905 р. з перервою для служби в австрійському війську (1902–1903 рр.). До закінчення навчання працював вчителем в 1-ій реальній школі м. Львова, за цей час підготував „План навчання польської мови у 8-річній реальній школі”.

Для підвищення кваліфікації в 1906 р. виїхав до Франції, потім Англії. З осені 1906 р. працював вчителем у гімназії в Бродах, а в 1907–1914 рр. в 5-ій гімназії Львова.

З 1922 р. М. Пекарського призначають візитатором Волинського шкільного округу і він займається відновленням ліквідованого в 1832 р. Волинського ліцею.

28 серпня 1922 р. М. Пекарський отримує посаду візитатора Кременецького ліцею, залишаючись при цьому візитатором Волинського шкільного округу і спрямовуючи багато зусиль на відбудову ліцею. Однак із зміною політичного курсу в 1926 р. його педагогічна діяльність піддається критиці і з 1 червня його було переведено на посаду візитатора середніх загальноосвітніх шкіл у кураторії Поморського шкільного округу в Торуні, куратором ліцею призначили Юліуша Понятовського (1886–1975).

Народився він 17 січня 1886 р. в Петербурзі, виховувався у Вільні, де в 1903 р. закінчив гімназію, потім сільськогосподарський факультет Ягеллонського університету. У 1922 р. був обраний на посаду віце-маршалка сейму і члена президії, входив до комісії сільського господарства і сільськогосподарських реформ, а також до державної бюджетної комісії.

З 16 серпня 1927 р. до 28 червня 1934 р. Ю. Понятовський був куратором Кременецького ліцею (з березня 1934 р. – візитатором).

На посаді куратора Кременецького ліцею Ю. Понятовський займався питаннями розвитку сільського господарства східного регіону польської держави.

До політичного життя Ю. Понятовський повернувся в 1934 р. – 28 червня він став міністром сільського господарства Польщі. Цю посаду займав до початку Другої світової війни.

Подальша доля Понятовського пов’язана з еміграцією: спочатку до Румунії, потім до Італії та Франції. На батьківщину Понятовський повернувся 1958 р.

Про життя та діяльність останнього куратора ліцею Стефана Чарноцького, на жаль, відомо дуже мало. Народився він 1897 р. в селі Бєльце на Поділлі. З 1936 по 1939 рр. працював куратором Кременецького ліцею. З початком Другої світової війни був засланий до Сибіру. Його арештували 25 вересня 1939 р. Після арешту забрали з Кременця до Тернополя, потім відправляли в Київ, Харків, Одесу, Кіровоград. Слідство постійно відкладали на кілька тижнів. У листопаді 1940 р. С. Чарноцького перевели до Львова, потім – у Дубно. 17 лютого 1941 р. колишній куратор повернувся до Кременця. Розправа військового суду відбулася 27–28 лютого 1941 р., тоді було оголошено вирок за „польський фашизм” – найвища міра покарання через розстріл. Однак розстріл був замінений спочатку на 20, а потім на 15 років позбавлення волі в таборах. Тоді ж С. Чарноцького було відправлено відбувати покарання. Помер Стефан Чарноцький в грудні 1941 р. біля Аральського моря.