Павло Гіжицький

У центрі міста знаходиться пам`ятка архітектури пізнього бароко – Єзуїтський колегіум, споруда середини 18 ст. У 1731-1753 рр. на кошти братів Вишнівецьких та деяких інших осіб із місцевої знаті архітектор Павло Гіжицький побудував великий монастирський комплекс. Ця споруда складалася з костьолу імені св.Духа, св.Ігнатія Лойоли і св.Станіслава Костки та двох прилеглих до нього навчальних корпусів.
Павло Гіжицький 18-річним юнаком вступив в орден єзуїтів, вивчав філософію й теологію у Любліні, Сандомирі та Кракові. Був місіонером у Ковелі (1726 р.), Полонному (1726-1728), Бресті (1729), Луцьку (1730), Володимирі та Кременці (від 1731-го).
Ймовірно, що архітектором став тільки завдяки приватним урокам та власному талантові. Припускають, що Гіжицький був учнем іншого відомого зодчого – Каспера Бажанки. Працював здебільшого на Волині та Галичині, був автором кількох десятків храмів у Самборі, Кременці, Житомирі, Корці, іконостаса греко-католицької церкви у Підгірцях тощо. Деякі дослідники твердять, що Павел Гіжицький у 1744 році брав участь у перебудові церкви Почаївського монастиря. Інші вважають, що це хибна інформація: того року за його порадою тільки розібрали каплицю, яка примикала із заходу до церкви.
Серед творів митця знаходимо кілька прикладів його зодчої діяльності для домініканського ордену, але лише один з них можна з впевненістю назвати проектом, виконаним саме Павлом Гіжицьким (більшість робіт зодчого не підписана). Вже наприкінці ХІХ ст. монографіст монастиря у Підкамені, спираючись на архіви ордену, подав відомість, що 1760 року П. Гіжицький запроектував вежу домініканського костелу в Підкамені, а також її оздоблення. До доробку Гіжицького відноситься храм у Чарторийську і всі дослідники, що займалися творчістю цього архітектора, визнали його авторство. Водночас, вчені стверджують, що костел у Чарторийську – нетипове явище для творчості П. Гіжицького з погляду на динамічність хвилястого фасаду, на структуру якого мовби накладений костюм декораційних деталей, підкреслено італійські мотиви означеного фасаду Цікавою виглядає ситуація побудови Тернопільського костелу. Деякі дослідники висувають гіпотезу про авторство даної споруди Яном де Вітте. Формальні зв’язки між костелами єзуїтів у Кременці і домініканців у Тернополі зауважила М. Мушинська-Красновольська. Архітектура храму в Тернополі була приписана Августу Мошинському (1731-1786), польському архітекторові, директору королівських будинків у Польщі, який мав родинні зв`язки із фундатором костелу у Тернополі Станіславом Потоцьким. Деякі науковці сверджують, що авторство А. Мошинського важко прийняти з погляду на хронологію. Якщо праці, пов’язані зі зведенням храму, проводилися вже в 50-х роках, то Мошинському було тоді кільканадцять років. Тим паче, що костел у Тернополі достатньо разюче стилістично відрізняється від інших його робіт. Авторство Гіжицького є дуже правдоподібним, але приписувати йому проектування і зведення всієї забудови було би надто ризикованим з погляду на дуже виразні риси наслідування в архітектурі храму центричних костелів архітектора Павла Фонтани з території Любельщини.
Відносно споруди у Кременці, то ансамбль колегіуму складається з костьолу, двох прилеглих до нього навчальних корпусів та старовинного парку, обведеного мурованою стіною. Костьол тринефний, із трансептом і двома вежами на фасаді. Шість пілонів підтримують систему півциркульних і хрестових склепінь. Чотири західні пілони з допомогою підпружних арок і парусів утримують купол на круглому барабані. Бокові нефи розчленовані на капели. З півдня й півночі до нартексу костелу прилягають два навчальні корпуси. Їх відгалуження перед східним фасадом, який є головний, утворюють невеликий курдонер, а перед західним – двір. Коридори і класи корпусів перекриті системою хрестових склепінь.
Сам костел св. Ігнатія Лойоли, як частина комплексу, побудований на кошти князя Михайла Сервація Вишневецького за проектом архітектора Павла Гіжицького в 1731-1743 рр. (повністю будівництво споруди костелу завершене в 1743 р.). На думку польської дослідниці Марії Мушинської-Красновольської, проект костелу є спільною працею італійського архітектора Паоло Фонтани та Павла Ґіжицького. Зокрема, це стосується архітектурних особливостей будівлі костелу і ландшафтної композиції ліцею. Фундаменти костелу розпочали закладати в 1731 р. Рівночасно було розпочате будівництво ліцею на кошти князя Януша Антонія Вишневецького, яке закінчилося в 1753 р. Типовий бароковий курдонер з парадною терасою і статуєю Матері Божої Непорочного Зачаття постав між 1760 і 1762 рр. Первісно тераса мала значно скромніші розміри, постаменти були оздоблені фігурами святих.
Фасади всього комплексу споруд оформлені пілястрами іонічного ордеру. Фасади костьолу мають багаторазово розкреповані пілястри. Вікна оформлені наличниками.