Галина Гордасевич

Галина Леонідівна Гордасевич

«Жила, любила, плакала, сміялась»

Письменниця, публіцист, громадська діячка. Автор більше 30 книг віршів і прози. Лауреат премій ім. О. Білецького, В. Марченка. Борець за незалежність України.

Галина Леонiдiвна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в м. Кременцi на Тернопiльщинi в родинi священника Леоніда Гардасевича (1912-1990) та Олени (1912-2000) з родини Хомчуків. Дитинство письменниці пройшло на Волині, де вона жила і вчилась у с. Городець, м. Дібровиця, с. Кричільську, м. Острозі, м. Костополі.

По закінченні семирічки в с. Кричільську поступила у 1950 р. навчатись до Острозького педучилища, а наступного року перевелась до Костопільського педучилища. Вперше була заарештована 13 березня 1952 р. ще 16-літньою, вдруге – 20 травня 1952 р. і засуджена Рівненським обласним судом за ст. 54 КК УРСР до 10 років позбавлення волі згідно вироку «.. за складання націоналістичних віршів та антирадянську агітацію серед студентів». На волю вийшла 23.12.1954 р., пробувши в ув’язненні 2 роки 7 місяців 3 дні, реабілітована – 11.05.1992 р. Ув’язнення відбувала у зонах Чернігова, Одеси, Куйбишева (Самари).

За «оргнабором» у 1955 р. приїхала на Донбас, де починала з різноробочої на будівництві. Працювала в м. Макіївці на труболиварному заводі, керівником драмгурка в шахтарському селищі Ханжонково, друкарем в Донецькій обласній друкарні. Одночасно заочно навчалася в школі робітничої молоді, Донецькому Індустріальному інституті, на театральному відділенні Культосвітнього училища, а з 1956 по 1971 рік одержала вищу освіту в Московському Літературному інституті ім. Максима Горького. Працювала в Донецькому обласному управлінні по пресі редактором, потім з 1974 р.– сценаристом у Донбитрекламі. З 1984 р.– на творчій роботі професійного письменника.

Перші публікації в періодиці опубліковано в 1964 р. Член Національної  Спілки письменників України з 1984 р. Автор багатьох поетичних збірок та книжок прози, критики і публіцистики, а також кількох сотень публікацій періодичних виданнях України та за її межами.

В серпні 1989 р. була членом «ініціативної трійки» по створенню Товариства української мови на Донбасі. Як делегат Всеукраїнського установчого з’їзду ТУМ в січні 1990 р. була обрана до Великої Ради. В червні 1990 р. стає членом оргкомітету по створенню Народного Руху України; в серпні 1990 р. – учасник установчого конференції зі створення НРУ в м. Донецьку, де була обрана до обласного Проводу; у вересні 1990 р. – учасник Установчого з’їзду НРУ в м. Києві. У 1991 р. послідовно член оргкомітету зі створення Демократичної  партії України, делегат Установчого з’їзду ДемПУ, де була обрана до Національної Ради.

Вільно володіла польською, білоруською, російською, чеською, словацькою і болгарською мовами. Добре знала англійську, латинську, італійську та іспанську мови. Активно займалась перекладацькою діяльністю.

Лауреат літературного конкурсу «Шістдесятники» за 1996 р., премій ім. Олександра Білецького в галузі критики, ім. Валерія Марченка в галузі публіцистики за 1997 р.
У 1990 р. переїхала з м. Донецька на постійне проживання до м. Львова, де й померла 11 березня 2001 року від інсульту. Похована 13 березня 2001 року на батьківщині в м. Кременці на старовинному Монастирському цвинтарі. Із 2015 року Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 носить ім`я цієї відомої людини. 

А коли мене спитають:
— Де на світ родилась ти?
Я скажу:
— Це там, де гори не якої й висоти.
Та коли на Замку станеш,
Та коли з гори поглянеш,
То такий довкола простір, що зривайся і лети!
А коли мене спитають:
— Де на світ ти народилась?
Я скажу:
— Це там, де Іква,
Що Словацькому любилась,
В’ється межи берегами.
Ще там билась з ворогами
Мужня і прекрасна Ірва,
Що в потік дзвінкий розбилась,
А коли мене спитають:
— Де родилась ти на світ?
Я скажу:
— Там, де катальпи жовтувато-білий цвіт,
Де пісні дзвенять усюди,
Де веселі й добрі люди.
Я у Кременці родилась,
Кременчанкою зовіть!