Ukrainian English Polish Russian

БОНА СФОРЦА

Бона СфорцаБОНА СФОРЦА: МІФИ І РЕАЛІЇ

Кожне місто славиться відомими постаттями – чи то історичними чи міфічними. Крім того, кожне місто володіє хоча б однією (у гіршому випадку) або ж кількома легендами, переказами, байками, які у своїх витоках містять знаменитість. Наш сивочолий Кременець багатий на історію та її творців, проте найпопулярнішою, мабуть, і найбільш містичною постаттю нашого міста є королева Бона (1536-1556 роки володіння).

Факт перебування міста у володінні королеви Бони Сфорца Д`Арагоне надає місту своєрідність та неповторний колорит. Особистість королеви-італійки настільки нашарована міфами та легендами, такими привабливими для туристів, що про істинне обличчя гордої Бони вже ніхто не згадує і не  приділяє належної уваги її реальним заслугам та вкладу в історію. Хто ж вона, королева Польщі, велика княгиня литовська, княгиня Русі, Прусії та Мазовша, княгиня Медіолану, Бару та Россано Бона Сфорца? Чому її постать настільки бентежить уяву туристів і лякає переказами місцевих жителів, і яка доля правди у всіх цих оповідях?

Королева Бона народилась 2 лютого 1494 року у італійському місті Віджевано, що у провінції Павія, яке відоме своїми рисовими полями, в сім`ї заможного італійського роду медіоланських князів (герцогів) Сфорців. Її батько, Джоано Галацція Сфорца був князем (герцогом) Медіолану, а матір – Ізабелла Арагонська. Завдяки підтримці династії Габсбургів вдалося укласти шлюб їхньої доньки Бони з польським королем вдівцем Зигмунтом (Сигизмунтом) І Старим.

Протягом 1518-1557 років Бона була королевою Польщі, княгинею Русі, Прусії і Мазовша, княгинею Барі і Росано, а також претенденткою на спадок Єрусалимського князівства. Вона проявляла себе як господарна, економна, а поряд з тим впливова особа, з великими амбіціями у всіх сферах своєї діяльності, за що їй в історії Польщі прозвали жінкою з «чорним характером».
Королева, незважаючи на те, що походила з далекого краю відмінного своєю культурою, досить швидко адаптувалась до нової реальності, і невдовзі організувала нову політичну та господарську діяльність країни. Одночасно з тим, ретельно виховала та вивчила своїх дітей, особливо сина Сигизмунда Августа та найстаршу дочку Ізабеллу.   

Звідки ж така амбіційність та настирливість? Для відповіді на це запитання, мабуть, варто сягнути освіти та виховання самої італійської герцогині, що дало підґрунтя такій великій силі характеру. Власне стараннями своєї матері королева Бона отримала хорошу освіту. Її вчителем був Крістомо Колонна, член Академії Понтана, а її вихованням займався Антоніо Галатео, великий італійський гуманіст кінця XIV початку XV століття. Завдяки своїм відомим вчителям та вихователям Бона познайомилась з працями Вергілія, Цицерона, Отців Церкви – Августина, Авмросія Медіоланського інших, вміла чітко висловлювати свою думку та науково її обґрунтовувати, володіла багажем знань у галузі історії, права, адміністрації та теології. Окрім того, Бона прекрасно володіла мистецтвом танцю та верхової їзди.

Бона Сфорца та Сигизмунд Старий мали 4 дочки та 2 синів (наймолодший син Ольбрахт помер відразу після народження, оскільки народився п`ятимісячним в наслідок падіння Бони під час полювання у лісах Полісся). Всі їхні доньки посіли, після заміжжя, європейські престоли: Ізабелла – стала королевою Угорщини, Софія – герцогинею Брауншвейською, Катерина – королевою Швеції, Анна у віці 52 років вийшла заміж за семигродського князя Стефана Баторія – другого вибірного короля Польщі. Після трагічної смерті сина Ольбрахта Бона прагнула забезпечити продовження її династії на польському троні і тому змусила шляхту та магнатів коронувати свого єдиного сина, малолітнього Сигизмунда Августа. Спочатку, після довгих переговорів та роздачі багатьох звань та посад, литовська шляхта віддала йому великокнязівський литовський трон (близько 1527-28 рр.), а 1530 року Сигизмунда Августа короновано на короля Польщі, що викликало великий спротив дрібної шляхти, а відповідно і величезну нелюбов до італійки.  Власне така надмірна материнська любов і викликала ряд критики з боку двору, інших європейських королів особи Бони та приписали їй вбивство двох своїх невісток – дружин Сигизмунда Августа. Ще до недавна побутувала версія про те, що італійка зживала зі світу небажаних для неї невісток, оскільки їхня родова приналежність не відповідала політичним планам королеви. Її син Сигизмунд Август був тричі одружений, проте жодного разу вдало, з політичної точки зору. Бона усвідомлювала це і тому не давала згоди на всі три одруження. Еліжбєта Ракуска, перша дружина, що була підставлена династією Габсбургів з метою заволодіння польським троном, хворіла на епілепсію, а значить мала мінімальні шанси народити здорове потомство, що було головною причиною чому Бона не любила невістки. Після смерті першої дружини, Сигизмунд Август мав таємний любовний роман з Барбарою Радзивилівною, і власне рід Радзивилів змусив короля одружитися з Барбарою, що давало їм доступ до влади, до казни, до маєтків. Бона це прекрасно розуміла, відкрито ненавиділа Барбару, але, як свідчать сучасні наукові дослідження останків другої дружини Сигизмунда Августа, вона померла від онкології, хоча весь королівський двір смерть улюбленої дружини короля приписали ненависній італійці. Проте, збереглися описи як хворіла і мучилась Барбара, що ні від першого чоловіка, ні від Сигизмунда вона не мала дітей, та і сучасна ексгумація довели невинність Бони по відношенню до своєї другої невістки – її не отруїла королева-мати, вона померла своєю смертю, хоча і в досить таки молодому віці.   

У міжнародній політиці Бона Сфорца була затятою противницею династії Габсбургів та прихильницею союзу з Францією. Зокрема підтримала Яна Заполію у протистоянні з Габсбургами. Крім того, Бона прагнула до підтримки добрих стосунків з Османською Портою – є історичні свідчення про те, що вона вела переписку із головною дружиною Сулеймана Прекрасного славною Роксоланою.
Бона пов`язувала добробут держави з добробутом династії, прагнула зміцнити трон і для реалізації даного плану провадила у Польщі династичну політику. Знаючи, що для впровадження своїх задумів потрібні величезні кошти, а державна (королівська) казна світить пусткою, взялася за примноження маєтку королівської родини таким чином, що почала скуповувати заставні володіння на Литві, після чого їх упорядковувала та загосподарьовувала. У всіх придбаних посілостях королева наказала провести перепис населення, інвентаря та майна. Мабуть, завдяки цьому ми, кременчани, володіємо такою багатою інформацією про замок, яка міститься у інвентарних описах Кременецького замку 16 століття. Крім того, Бона реорганізувала оподаткування, а на Литві замінила данину на чинш та наказала укласти збірник привілеїв та устав Литовського князівства. Поряд з чим, запроваджує інший вид повинності – волоку. За розпорядженням Бони починається будівництво закладів із виробництва смоли, калію, унормування вирубки лісу. Зокрема, у Кременецьких околицях королева заборонила вирубувати ліс, оскільки він слугував захистом для місцевого населення під час набігів чужинців. Великою заслугою королеви було реформування литовських міст, які з волі королеви отримали адміністративну окремість та самоуправління, надання торгівельних та ярмаркових привілеїв. Зокрема, у Кременці королева розпорядилася проводити два ярмарки у рік – на Варфоломія та Луки, а це в свою чергу приносило місту величезний потік торговців та грошові надходження. Королева Бона, будучи чужинкою, шукала підтримки своєї діяльності в особі духовенства, тому звертала увагу на будівництво монастирів, костелів та шпиталів. Власне завдяки королеві у Кременці з`являється вперше католицький фарний костел. Сьогодні на цьому місці стоїть собор святого Миколая, а до 30-х рр. XІX ст. у цьому приміщенні  перебували монахи францисканці.
Запобіглива королева, бачучи що королівські маєтки приносять добрячий дохід, прагнула захистити свої володіння від зазіхань чужинців, тому взялася за укріплення фортифікацій своїх східних володінь, завдяки чому, замок у Кременці розбудувався і отримав велику кількість гармат (29!) і запроводила цілком відмінну стратегію оборони замку, яка відповідала духові того часу. Роки правління королеви вважалися «золотим віком», адже міста розросталися, в т.ч. Кременець, розвивалась торгівля і ремесла.

Королева Бона Сфорца померла у Барі 19 листопада 1557 року. За однією із версій її отруїв довірений дворянин Ян Вавжинєц Паппакод. Ініціаторами вбивства королеви могли бути Габсбурги, які планували скористатися на фальшуванні заповіту Бони та уникнути сплати позики у сумі 430 тисяч дукатів, які королева позичила князеві Альбі, наміснику короля Іспанії Філіпа ІІ. Королеву дуже скромно поховано у базиліці святого Миколая в Барію і лише її донька Анна Ягелонка розпорядилась спорудити на могилі матері надгробну плиту, виконавцем якої став флорентійський майстер Сантьєм Гуччі (пам`ятник проіснував до сьогоднішнього дня).
Про славну володарку і досі численні екскурсоводи розповідають безліч неймовірних легенд. Зокрема, одна з них голосить, що наче б то, з числа офіцерів замкового гарнізону у Кременці королева влаштувала собі гарем, і що розлючений король Сигизмунд І Старий наказав стратити всіх коханців своєї дружини. Проте, Боні вдалося вимолити помилування для кожного 3, 9, 27-го приреченого на страту. Ще інша досить популярна легенда говорить про те, що королева була пов`язана з нечистою силою, яка дарувала королеві неймовірну вроду та надзвичайну живучість Бони. Згідно даної версії, королева омолоджувалась кров`ю молодих невинних дівчат, яких кидали у одну з веж Кременецького замку на металеву решітку встелену гостими колючками, з решітки текла кров, а під нею стояла королева і приймала кривавий душ. Взагалі дану легенду досить легко спростувати хоча б тим фактом, що не має жодної історичної згадки про те, що королева була в Кременці, а також тим, що версія про неймовірну красу, жорстокі методи управління та її легкі манери сформувалися на фоні загальної нелюбові, яка існувала серед оточення Бони.

Уявімо собі хоча б те, що Бона з ренесансної Італії приїжджає до середньовічної Польщі і починає запроваджувати італійські порядки, манери і найголовніше – моду! А італійська мода змусила панянок Польщі та Литви серйозно задуматись над своїм гардеробом – адже нова мода пропагувала ідеал гармонії, пропорції тіла, одяг повинен був підкреслювати красу людини, що не було характерно для тогочасної Польщі та Литви XVI ст. Італійка привезла дорогі небачені до того часу тонкі і яскраві тканини, новий витончений покрій плаття з довгим шлейфом та округлим декольте. Нова мода диктувала і нові ідеали краси (пропорції тіла, кольори волосся, очей, поведінку), звертала увагу на природність, гармонійність та граційність. Звісна річ, що придворні дами не злюбили таку зміну і, мабуть, почали розповсюджувати про королеву неймовірні плітки, які згодом переросли у легенди, адже королева, підкресливши всі свої принади, та сховавши недоліки, виглядала у порівнянні з польськими та литовськими красунями витончено і красиво. Не останню роль у цій історії відіграв і той факт, що рід Сфорців практикував використання отрут у боротьбі зі своїми суперниками, що теж підсилював міф про безсмертність італійки.

Мабуть кожен кременчанин може розповісти легену про шкіряний міст, збудований за наказом Бони, який наче б то сполучав Замкову з Чернечою горою (Черчою). Згідно цієї легенди, коли королева переїжджала через цей міст, він розірвався, і Бона єдина вціліла після падіння. Пояснення даної легенди існує, і насамперед варто шукати підстав, чому виник даний переказ чи легенда. Отже, звернемось до нашого Кременецького замку. Вціліла Надбрамна вежа з гостролуковою в`їзною вежею виходять просто… у провалля за яким видніється Чернеча гора. Мабуть тому, наші пращури, які не пам`ятали як виглядав заїзд до замку за часів королеви Бони і пов`язали провалля, Черчу та ймовірний міст, який провадив із замку на сусідню гору, в єдине ціле, додавши до всього цього загальну неприязнь до польської і литовської шляхти та магнатерії до реформаторки-чужинки. А історичні свідчення містять згадку про те, що навпроти замкової брами на схилі стояла незбережена дерев`яна вежа, до якої провадив звідний міст, а безпосередньо з вежі – на кам`яний гірський хребет, паралельно якому сьогодні тягнеться дорога, якою піднімаються до замку, вів дерев`яний міст на дерев`яних стовпах (до замку провадили два мости). Але факт залишається фактом, легенди на пустому місці не народжуються, завжди є щось, що дана легенда чи переказ пояснюють.

Взагалі, беручи до уваги заслуги королеви Бони, варто згадати про те, що вона свого часу була великим культурним меценатом польської молоді, відсилаючи бажаючих на закордонне навчання (це було досить таки вагомим, оскільки Краківська Академія у період королеви переживала регрес). Завдяки королеві на польські столи потрапило багато невідомих на той час овочів, так звана влощизна: морква, селера, цибуля-порей, та овочі: помідори, цвітна капуста, шпарагівка, броколі, капуста, салат, шпинат. Заслугою королеви вважається і поява італійських макаронів та приправ, які королева обожнювала. Поряд з тим, з прибуттям королеви зросло споживання вина, що поступово витісняло питні меди, але значно зменшилось кількість застіль та бенкетів, які так палко полюбляла польська шляхта.

Підсумовуючи всю інформацію про королеву Бону, слід сказати що її не любили, адже жодна інша королева не втручалася настільки відкрито у політику, як вона. Хроністи називали її «ненаситною», «підступною», «голодною влади», але не наголосили на тому, що вона, незважаючи ні на що, зробила багато позитивного. Зокрема, вона загосподарювала великі території земель, заселила вилюдніли території, будувала мости (зокрема у Кременці так званий Королівський міст через річку Ікву), млини, тартаки. Окрім того, розбудовувала міста, фортеці. Улюбленою фразою королеви Бони до польської шляхти була «У вас лежать дукати на посілостях, варто лише схилитися, щоб забрати їх. Ніхто не хоче? Тим краще для мене!», яка безпосередньо свідчить про діловитість та господарність Бони. Королева після від`їзду до Італії, залишила прекрасно загосподарьоване королівське майно, яке приносило величезні доходи. Ні її син, ні його наступники не змогли не те щоб примножити королівську казну, а навіть утримати її у тому стані, який залишила Бона. Адже наступники, як іронія на улюблену максиму Бони, що перекупство видумане не для друзів, роздавали численні здобуті зусиллями італійки королівські маєтки польським магнатам взамін за їхню лояльність.

БОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦАБОНА СФОРЦА

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького