Ukrainian English Polish Russian

Життєві мотивації Олекси Яковича Сміх-Шатківського

Життєві мотивації Олекси Яковича Сміх-Шатківського
Народився Олекса Якович Шатківський 28 травня 1908 року в Почаєві. Енергетика монастирського містечка, відображена ще в акварелях молодого Тараса Шевченка, безсумнівно вплинула на чутливу натуру — і першими уроками творчості стали уроки малювання, які проводив шкільний учитель О. Цікутський.
Цікавою є історія виникнення подвійного прізвища художника, адже вона сягає далекого ХVIII триста років тому в підніжжі сучасної Почаївської лаври жив господар Андрій Сміх. Тоді хутір називали Сміхи, сьогодні це — міська вулиця. У Почаєві завелося чимало Сміхів, які згодом отримали прізвище Шатківські. Отак за майбутнім художником закріпилося подвійне прізвище — Сміх-Шатківський, яке художник використовував на рівні з прізвищем Шатківський.
Після завершення середньої школи молодий хлопець потрапив до Почаївської іконописної школи. Намісник лаври прийняв хлопця на навчання.

 Олексі довелося освоювати багато наук — тер фарбу, грунтував полотна, допомагав відновлювати монастирські дахи та паркани. Винагородою за наполегливість у навчанні стала можливість годинами оглядати в Успенському соборі лаври твори Констянтина Вілляні — італійського художника, котрий працював на Волині у ХVIII ст., а також полотна відомого львівського художника Луки Долинського, виконані на початку ХІХ ст., вивчати різьблені орнаменти, срібні чаші, підсвічники, стародруки. Згодом, відчувши в юнакові талант художника, його направили до Варшави, де той, успішно склавши у жовтні 1931 року вступні іспити, став вільним слухачем відділу малярства Академії красних мистецтв. Столична Академія красних мистецтв давала в ті роки хорошу фахову підготовку, яка ґрунтувалась на міцному рисунку, продуманому колориті й розвинутому композиційному мисленні. Учителями Шатківського стали провідні митці того часу: В. Скочиляс (вчитель рисунку), П. Прушковський (вчитель живопису) та Л. Вичулковський (вчитель графічного мистецтва).
Ще в студентські роки О. Шатківський експонував свої графічні твори на виставках українського мистецького об’єднання «Спокій» у Варшаві та Інституту пропаганди мистецтв у Львові, Рівному, Луцьку: аркуші «Дроворуби», «Швачка», «Бабуся»,«Селянин із Почаєва».
У червні 1939 року молодий художник одержує диплом Варшавської академії та повертається до рідного Почаєва учителем малювання. В ходподій, що відбувалися у 40-их – 50-их роках митець не полишає улюбленого малювання, й у квітні 1942 року О. Шатківський бере участь у виставці Спілки праці українських образотворчих митців у Варшаві.
Після війни, 1946-го, переїжджає до Львова. Працює викладачем в училищі вжиткового мистецтва, з 1948 року веде курс графіки у ЛДІПДМ, а з 1950-го — викладає живопис в Українському поліграфічному інституті. Але тяжка хвороба змушує залишити педагогічну роботу. Та не улюблене малювання.
Краєвиди Олекси Шатківського виявляють майстерність митця-колориста, яка базується на вмінні гармонійного поєднання основних і доповнюючих кольорів, витонченому поєднанні теплих та холодних тонів, відчутті колористичної домінанти в композиційному рішенні того чи іншого краєвиду. Колористична палітра — золотисто-багряна, зеленувато-жовта, волошково-блакитна і сріблясто-сіра — створює не лише гармонію, а й надає полотну відповідного емоційного стану та психологічного навантаження.
Улюблений жанр художника добре охарактеризував мистецтвознавець Олег Сидор, який писав, що в натюрмортах Олекси Шатківського трансформувалась його любов до природи, її чуття й філософське осмислення. Спокійною гармонією і теплом сповнені «Квіти в синьому дзбанку» (1963), «Натюрморт з грушами» (1964), «Натюрморт з яблуками» (1965), «Айстри» (1966), «Кали» (1967), «Осінні квіти» (1968). Життєва достовірність, трепетність натури досягається художником суто живописними прийомами. Поєднані з народними основами світосприймання та із замилуванням класичними взірцями, вони дали можливість О лексі Шатківському створити свою індивідуальну манеру, що відзначається чистотою та ніжністю стилю, а надзвичайна простота і безпосередність не суперечать витонченій виразності, цілісності й поетичності його творів. Конструктивно міцна і пластично наповнена форма модельованих кольором яблук та груш (як на полотнах Сезана), посуду і тканин відтінює пронизані повітрям квіти, вібруюче тло. Широкі мазки густої фарби формують посуд і фрукти, часто обведені чорною лінією, що дисциплінує об’єм та колір, а квіти й оточення намальовані дрібнішими окремо накладеними мазками, і це викликає таке відчуття глибини й свіжої легкості, що так приваблює в полотнах Шатківського: «Квіти біля вікна» (1975), «Квіти в посуді» (1975), «Квіти» (1976). Посилює потрібний ефект характер живописної фактури, збагачуваної різними прийомами: накладання фарби на поверхню полотна — пензлем, мастихіном, пальцем та прошкрябування фарбового шару на окремих його ділянках. Цьому ж сприяє і техніка темпери, якою художник в останній період творчості користувався найчастіше: «Мамині квіти» (1977), «Лілеї та квіти» (1978), «Квіти в глечику» (1978—1979).
Хронологія життя художника відображається у живописі. Оглядаючи виставку, відчуваєш злети і падіння митця, його погляди на мистецтво, його розвиток. Щоб зрозуміти сутність кожної з картин Олекси Шатківського слід зануритись у глибини біографії митця, відчути обставини в яких творив майстер, пережити світоглядний стан майстра. Олекса Сміх-Шатківський малював портрети, натюрморти, пейзажі, графіку. Кількість робіт що збереглося нараховує понад 270. Його мистецька ідеологія виражалася афоризмом — «Спокій — не значить застій». Ритм, такт, порядок, акорд, грамонія — ось що панує у справжньому мистецтві всіх епох. Він полюбив імпресіонізм, що проник у Варшаву під час навчання художника в академії, з легкістю вираження, багатством кольорів, глибини, і шармом. Шатківський працює системно — і в живописі, і в графіці. Детально вивчив технологічні особливості різних видів естампу (лінорит, дереворит, офорт, суха голка, літографія).
У червні 1979 року художника не стало. У пам’ять він увійшов у назві вулиці Львова, в історію вкарбувався сотнями картин. Більшість творів художника почаївчанина зберігаються у фондах Львівської та Луцької галереї мистецтв, Національної спілки художників України в Києві, у Національному музеї Польщі у Варшаві. в колекції родини художника та зібраннях львівських приватних колекціонерів. Приємним моментом для земляків є те, що кілька полотен автора знаходяться у Кременецькому краєзнавчому музеї.  З нагоди 35-ої річниці з дня смерті художника співробітники Почаївського історико-художнього музею організували у січні 2014 року виставку Олекси Сміх-Шатківського та його дружини Зої, де були представлені роботи митців з різних періодів життя та творчості.

 

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького