Ukrainian English Polish Russian

Виставка робіт Олега Слєпцова

  • Опубліковано: П'ятниця, 20 березня 2015, 08:10
  • Перегляди: 467


12 березня у рамках співпраці між Кременецько-Почаївським ДІАЗом та Дубнівського історико-архітектурного заповідника, а також Почаївського історико художнього музею відбулося відкриття виставки гобеленів відомого архітектора України, науковця, музиканта, творчої багатогранної людини Олега Слєпцова. Роботи, які представлені у виставковій залі почаївського музею привезені із дубнівського заповідника, що експонує дані роботи.

АРХІТЕКТУРНИЙ ПЕЙЗАЖ У ГОБЕЛЕНАХ ОЛЕГА СЛЄПЦОВА

Нарешті знані роботи іменитого архітектора, художника та музиканта
Олега Слєпцова – рукотворні гобелени – презентували й на Тернопіллі, в
старовинному містечку Почаїв, за участі й самого автора, який, натхненний
невимушеною душевною атмосферою зустрічі у цьому місті, був готовий навіть
надати майстер-клас із виготовлення унікальних робіт із звичайних шерстяних
ниток, котрі здалеку й не відрізнити від намальованих картин на полотні.
Таким незвичним для чоловіків захопленням Олег Слєпцов займається вже
понад п'ятнадцять років, уміло поєднуючи хобі із серйозною професійною діяльністю.
Й це дуже майстерно, адже це той самий, відомий в Україні та далеко за її межами
доктор архітектури, професор, Заслужений архітектор України, лауреат Державної
премії України в галузі архітектури, завідувач кафедри основ архітектури й архітектурного
проектування Київського національного університету будівництва та архітектури,
творчий керівник науково-проектного бюро «ЛІЦЕНЗІАРХ», автор 300-ох проектів
житлово-громадського призначення в 50-ох містах і населених пунктах України,
Об'єднаних Арабських Еміратів, Португалії та автор проектів збудованих більш як
півсотні церков в Україні.
На даний час чимала кількість робіт митця міститься у фондах Національного
заповідника «Софія Київська», Черкаського обласного художнього музею,
Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», Чернігівської
галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт», безліч його творів є у приватних колекціях
шанувальників мистецтва оригінального жанру.

Чому вибір випав саме на цей вид мистецтва, чому саме такі роботи і звідки
така любов до музики, автор охоче поділився. «Насамперед, гадаю, все те, що з
нами відбувається, усе недаремно, є тому й логічне пояснення: ми ж чиїсь нащадки, які
теж були дотичними до того чи іншого виду мистецтва. А тому те, що кожен із нас у собі
несе, це є лише продовження тих задумів, котрі мали наші предки. Бо коли я почав
вивчати своє коріння, з’ясувалося, що мій прадід малював, бабуся малювала, в них це
дуже добре виходило. Також у моїй родині всі гарно співали, найвдаліше це, мабуть,
робив дідусь, який мав чудовий голос, і вже пізніше від мами я дізнався навіть про те, що
батько йому не дозволив піти співати до оперного театру, куди дідуся запрошували
навіть без освіти. Батько наголошував йому, що це не місце роботи для чоловіка. Дідусь
на сцену так і не потрапив, але любов до співу передалася мені. Тому десь для себе я
зрозумів, що я нічого такого не роблю, а лише відпрацьовую ті гени, котрі у мені
закладено», – ділиться Олег Слєпцов. А ще велике значення має бажання
трудитися – це те, чим автор завдячує своїм батькам. І наголошує на тому, що займатися
завжди потрібно лише тим, до чого лежить душа, оскільки лише тоді будь-яка робота
виходитиме якнайкраще. А ось графічні навики, здобуті ще за
період навчання, посприяли у відтворенні гобеленів. Автор каже, що завжди хотів
спробувати щось нове, доленосним у цьому питанні було й знайомство з
майстром Юрієм Хімічем, послідовником знаних світових художників. «Він просто
заражав бажанням малювати, творити, ми намагалися перевершити його, але це було
лише дуже схожим, ніхто не міг зобразити краще за майстра. Тому мені так кортіло
подати інше значення того ж самого, що я вмію. Я пробував мозаїку, батику, а за цим
прийшло мистецтво виготовлення гобеленів. Хоча, як на мене, я знайшов щось своє,
я це називаю архітектурним пейзажем у гобелені».

На сьогодні це вже 36 виставка робіт згаданого автора. «Для будь-якого митця
немає нічого кращого від того, що ти можеш із кимось поділитися часточкою самого
себе. Й ось буквально перед приїздом сюди, до Почаєва, так сталося, що я
мав зустріч із Вселенським Патріархом у Константинополі Варфоломієм. Я теж
подарував йому свій гобелен із зображенням українського пейзажу, котрий Патріарх
забажав розмістити в себе вдома. Звісно, було надзвичайно приємно почути
схвальний відгук від найважливішої людини у Православ’ї світу. Він благословив мене на
те все, що я роблю, і так вийшло, що одразу після зустрічі з Варфоломієм, повернувшись
зі Стамбула, я отримав пропозицію приїхати на виставку до Почаєва».

Сучасний гобелен, на думку автора, – це змішування технік, своєрідний мікс, де
головним є не технічне рішення, а, власне, саме зображення у тій кольоровій гамі,
котра йому притаманна. «Тому, мабуть, лише перші мої роботи були наближеними
до класичного виконання гобеленів», – зізнається митець.
Хороші, щирі слова-спогади на зустрічі з Олегом Слєпцовим мовили друзі й
донька Ксенія, яка приїхала до Почаєва разом із батьком. Та ті люди, які допомогли
організувати виставку для почаївців, зокрема, й директор Кременецько-
Почаївського ДІАЗу Вадим Микулич: «Насамперед цій зустрічі та
знайомству я маю завдячити директорові Дубнівського історико-архітектурного
заповідника Леоніду Кічатому. Він завів мене до однієї з виставкових зал із тим, щоб
показати гобелени, котрі там було розміщено. Я нічого не знав про автора цих
робіт та й гобеленів спершу, чесно кажучи, не помітив. Картини кажу, бачу, а де ж
гобелени? І вже в спілкуванні й детальному перегляді робіт я був просто в захваті від
побаченого: це ж просто не відрізнити від намальованого пензлем... Я, відверто
кажучи, не є професіоналом чи великим мистецтвознавцем, аби належно оцінити
художню цінність робіт, а лише тим пересічним споглядачем, який просто оцінює
те, що бачить, на рівні «подобається» чи «не подобається», то в цьому стосунку я був
вражений, наскільки майстерним і неперевершеним є виконання його робіт. А
коли ми ще й дізналися, що та людина, яка створила ці роботи, відгукнулася і готова
зустрітися з нами, то нам це було вдвічі приємно. Легкий у спілкуванні, щирий та
відвертий, він просто підкуповує. Взагалі, складається враження, що чим людина
багатша духовно, тим вона простіша у спілкуванні...»

Леонід Кічатий, у свою чергу, теж розповів історію знайомства з Олегом
Слєпцовим. «Насамперед, ми шукали спеціалістів, які б допомогли відтворити
макет нашого Дубнівського замку князів Любомирських, котрий датований ХVІ
століттям. Тоді спливли такі імена, як професор Слєпцов та професор Ольга
Пламеницька, мати якої, до слова, була останньою, хто проводив розкопки
на Замковій горі (Боні) в Кременці. Й коли ми запросили цих людей у Дубно,
познайомилися, то з’ясувалося, що Олег Слєпцов іще й має таке цікаве хобі. А
коли приїхала виставка, ми її побачили, то зрозуміли, що потрібно це показувати
широкому загалові, навіть, якщо це таке маленьке містечко, як Почаїв».

На завершення зустрічі Олег Слєпцов не стримував своїх емоцій, адже не
очікував такого теплого прийому з боку почаївців. Зробити цей вечір душевним й
особливим, як завжди, зуміли працівники Почаївського історико-художнього музею,
директор Алла Алімова, ведуча заходу Рита Квач та запрошені творчі особистості
краю, зокрема, відома гітаристка Уляна Шаповал, що було дуже доречним, адже
талановитий архітектор, окрім зазначених професійних досягнень, є ще й автором
та виконавцем власних музичних творів, лауреатом Міжнародного музичного
фестивалю «Шлягер року» протягом кількох років поспіль.

Вікторія ІВАНИЦЬКА
редактор кременецького районного інформаційного центру "Діалог"

Виставка робіт Олега СлєпцоваВиставка робіт Олега СлєпцоваВиставка робіт Олега СлєпцоваВиставка робіт Олега СлєпцоваВиставка робіт Олега Слєпцова

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Кременеччина туритстичнаНаціональний природній парк "Кременецькі гори"Кременецький ботанічний садМузей Юліуша Словацького